Коротко / КУЛЬТУРА

Далай-лама нагородить творця коміксу

Далай-лама відзначить нагородою «Світло істини» фонд бельгійського художника Ерже, який намалював 50 років тому перший комікс про пригоди в Тибеті свого знаменитого героя — журналіста Тантана. Духовний глава тибетців, який перебуває у вигнанні, має намір таким чином висловити вдячність Ерже за те, що він познайомив Захід з Тибетом. Про ініціативу Далай-лами повідомила газеті The Telegraph Церінг Джампа, яка представляє організацію «International Campaign for Tibet», пише Lenta.ru. Вручення «Світла істини» пройде 1 червня 2006 року в Брюсселі, коли Далай-лама відвідає бельгійську столицю. Нагороду Далай-лами за 2006 рік присуджено також південноафриканському архієпископу Десмонду Туту.

У 2007 році в усьому світі відзначатиметься сторіччя від дня народження Ерже (справжнє ім’я — Жорж Ремі; 1906—1983). Але перше вшановування розпочнеться ще восени 2006 року в Канаді, повідомляє агентство Bloomberg. Заходи, присвячені Ерже, пройдуть також у Парижі, Стокгольмі, Лондоні і, звичайно, у Брюсселі. «Пригоди Тінтіна в Тибеті» вперше були опубліковані тибетською мовою у 1994 році.

Педро Альмодовар — фаворит Канн

Лідером Каннського фестивалю за опитуваннями критиків та фахівців залишається картина іспанського режисера Педро Альмодовара «Вольвер». Очікується, що реальний виклик кинути їй зможе стрічка Софі Копполи «Марія-Антуанетта».

Тим часом каннська прем’єра картини «Кайман» Нанно Моретті викликала розчарування своєю політизованістю та неактуальністю. Присвячена політичному світу Італії картина є сатирою на вже колишнього прем’єр-міністра Сильвіо Берлусконі. «Кайман» було показано в ніч на вівторок у головному залі Палацу Фестивалів. На Каннській прем’єрі картини були присутні міністри культури практично всіх країн Євросоюзу, повідомляє NEWSru.com. з посиланням на ІТАР-ТАРС. Новий фільм Нанно Моретті прозвучав дисонансом у нинішній програмі фестивалю своєю крайньою політизованістю і спрямованістю на вирішення поточних політичних завдань італійського суспільства, як їх розуміють ліві кола. Більш того, картина втратила значну частину своєї актуальності після того, як Сильвіо Берлусконі програв нещодавні загальні вибори Романо Проді. Керівництво Каннського фестивалю порушило правила, дозволивши картині Моретті брати участь у головному конкурсі незважаючи на те, що вона вже понад місяць знаходиться в італійському прокаті. До нинішнього показу «Кайман» розглядався як один із фаворитів на завоювання вищої нагороди кінофоруму — «Золотої пальмової гілки». Однак більшість критиків вважає, що картина, втративши політичну актуальність, втратила і значну частину своєї привабливості.

«Солодкі» картини

У галереї сучасного мистецтва «Цех» проходить виставка робіт одеситки Катерини Соловйової.

Дитячими спогадами про невгамовне об’їдання вершковим кремом — воно-то й викликає однойменну хворобу — навіяна виставка «Ацетон». Назва обіцяє неминучу розплату за обжерливість і породжує думки про те, що сучасне мистецтво — задоволення не з простих. За зловживання цим «антидепресантом», що відволікає нас від нудної реальності, також доводиться платити…

Грою масштабу Соловйова втілює мрію лінивого про кондитерську «Аркадії» з кисельними ріками в молочних берегах. Ми неначе перетворюємося на ліліпутів, що заблукали у вітрині з солодким — про силу бажання художниці знову «перебрати» холестерину свідчить уже те, що тістечка, що нагадують жирних гусениць розростаються до триметрової величини. У виборі атрибутів солодкого життя начебто криється розшаркування перед глядачем — ми отримуємо саме те «смачненьке й гарненьке» видовище, на яке розраховували. Проте художник залишається при власній думці: істотно не те, що зображено, але як. Жорсткий веризм манери письма додає тістечкам вельми значущого вигляду. У глядача з’являється можливість повною мірою пережити свою малість перед обличчям «монстрів» із крему. Не ми поїдаємо очима ці страшнуваті й привабливі водночас об’єкти бажання, але вони нас.

Ці нестандартні відносини стають предметом дослідження для деформуючого шкалу споживчих цінностей поп-арту, лінію якого продовжує Катерина Соловйова. Було б дуже просто вважати, що художники поп-арту наївно вдаються до товарного фетишизму. Мистецтво завжди пильніше придивляється до зворотної сторони речей. Наприклад, соціальна психологія вивчає так званий синдром шопінгу — бутики та кондитерські для травмованих реальністю людей стають оазами, де вони знову віднаходять відчуття спокою і безпеки. Перед художником зачиняється і цей «запасний вихід» — бо він назавжди замкнений у своїй внутрішній реальності. «Параноїдальна» художня свідомість і в кондитерському раї розгледить приховану загрозу, для нього всі ці «пряничні хатинки» — це пастки, розставлені відьмою для заманювання у свої тенета дурненьких дітей… Повiдомляє Вікторія БУРЛАКА.