Коротко / КУЛЬТУРА

«Сонячна» ностальгія

«Орієнтал»— виставка під такою назвою відкрилася в київському Музеї гетьманства. На ній представлені роботи афганського художника Акбара Хурасані («Хурасані» — це псевдонім, що означає «сонячний»). Сам Акбар — теж сонячна людина, як і його роботи, просякнуті гарячим-гарячим афганським сонцем, світлом та теплом. Він народився в гірському селі Сантахт провінції Урузган Афганістану. В Україні навчався у Київському художньому інституті (клас народного художника Віктора Пузиркова), потім закінчив аспірантуру. З 2003 року Акбар отримав, як біженець, статус громадянина України, яку вважає своєю другою Батьківщиною. Акбар полюбив Київ, та все-таки мріє повернутися додому, хоче побачити своїх рідних, друзів, але війна і політична ситуація в Афганістані не дають можливості здійснитися цим мріям... Ностальгія не полишає художника і досі. Це відчувається в його картинах, у віршах, які зрідка виливаються на папір. Акбар Хурасані — самобутній художник, а його твори немов місток між афганською (мусульманською) та українською (християнською) культурами. Його творчість збагачується українськими традиціями, а ми, українці, дивимося на схід очима Акбара. Тамара ТУРКУЛЕВИЧ , «День».

У січні в Москві роздадуть «Орлів»

Фільм Федора Бондарчука «9 рота» став лідером за кількістю номінацій на премію «Золотий орел», пише Lenta.ru з посиланням на газету «Ведомости». Стрічка у списку претендентів представлена одразу в семи категоріях. «9 рота», зокрема, має шанси отримати «Орлів» за найкращий фільм, режисуру та чоловічу роль.

Серед інших претендентів на звання «Найкращого фільму 2005 року»: «Космос як передчуття» Олексія Учителя, який отримав загалом 6 номінацій на «Орла», «Сонце» Олександра Сокурова (п’ять номінацій), «Турецький гамбіт» Джаніка Файзієва (чотири номінації) та «Італієць» Андрія Кравчука, що претендує на нагороди у двох категоріях. Серед тих, хто змагатиметься в номінації «Найкращий режисер», режисери Кіра Муратова, Олексій Учитель, Федір Бондарчук. Олександр Сокуров за звання найкращого режисера боротися не буде.

На звання кращого актора року, зокрема, претендують Нікіта Міхалков, Євген Миронов і Михайло Пореченков. За титул найкращої акторки боротимуться Рената Литвинова, Ніна Русланова та Марія Міронова.

Усього «Золоті орли» вручаються в 17 категоріях, чотири з яких віддані серіалам.

Хижа дядька Тома продана за мільйон доларів

Штат Меріленд придбав за мільйон доларів будиночок Джозайі Хенсона, прототипу знаменитого негра-раба з роману Гаррієт Бічер-Стоу «Хижа дядька Тома». Разом із прославленою хижою округ Монтгомері отримав будинок рабовласника Айзека Райлі та частину ферми, що належала йому в XVIII-XIX століттях. На цій території буде створено музей, повідомляє газета Los Angeles Times.

Гарріет Бічер-Стоу написала «Хижу дядька Тома» 1852 року. Роман став одним з головних американських бестселерів XIX століття і спровокував сплеск антирабовласницьких настроїв у північних штатах. Президент Лінкольн, зустрівшись у розпал Громадянської війни в США з Бічер-Стоу, сказав письменниці: «Так ось ви яка, маленька жіночка, яка почала велику війну».

Чорношкіре населення Америки скептично поставилося до книжки Бічер-Стоу, оскільки її головний герой зображений покірним страждальцем. Але відомо, що прототип дядька Тома був діяльним і енергійним. Джозайя Хенсон народився в сім’ї рабів 1789 року. 1794 року його купив мерілендський землевласник Айзек Райлі. Хенсон виріс на фермі й навіть став її керівником. Райлі обіцяв звільнити Хенсона та його родину, але не дотримався свого слова. 1830 року група рабів, очолена Джозайєю Хенсоном, втекла до Канади, де осіла в провінції Онтаріо. Там Хенсон заснував містечко рабів-утікачів, став проповідником методистської церкви й написав автобіографію під назвою «Правда дивніша за вигадку». Гарріет Бічер-Стоу спиралася саме на цю книжку, коли писала роман «Хижа дядька Тома».

У Канаді музей Джозайі Хенсона існує з 1940-х років.

Назима Хікмета можуть посмертно реабілітувати

Класика турецької літератури, видатного поета Назима Хікмета можуть посмертно реабілітувати й відновити в громадянстві, повідомляє РІА «Новости». Серед причин, з яких влада Туреччині повертається до питання, яке не можуть вирішити вже півстоліття, департамент адміністративних позовів Держради називає всесвітню популярність поета та його значний внесок у розвиток турецької літератури.

«Назим Хікмет Ран є одним із видатних поетів тюркського світу та світової літератури ХХ століття, ЮНЕСКО оголосила 2002 рік, коли відзначали 100-річчя від дня народження поета, «роком Хікмета». Він зробив важливий внесок у розвиток поезії турецького та східних народів, започаткував нові напрями в літературі, став класиком минулого й майбутніх століть, який житиме вічно в пам’яті людей», — говориться в рішенні Держради. Хікмета було позбавлено громадянства Туреччини 15 серпня 1951 року. Через переслідування на батьківщині за комуністичні переконання він поїхав до Радянського Союзу, де прожив до своєї смерті 1963 року. Поховали турецького поета на Новодівичому кладовищі в Москві.

З ініціативою реабілітації Хікмета раніше виступали не тільки пересічні громадяни Туреччини, а й члени уряду. 2000 року тодішній міністр культури Істеміхан Талай передав на затвердження кабінету міністрів проект розпорядження про відновлення поета в громадянстві. На його думку, «посмертне відновлення в громадянстві Хікмета означало б виправлення історичної помилки і зробило б позитивний внесок у забезпечення громадської злагоди в країні». Через завзятість націоналістів, що входили до коаліцій