Коротко / КУЛЬТУРА

Крадіжка століття в бібліотеці?

Керівництво Національної бібліотеки Франції оприлюднило цифри втрат, виявлених після інвентаризації частини своїх фондів. Йдеться про зникнення 30 тисяч рукописів із найбільшої бібліотеки Франції (серед яких дві тисячі одиниць названо безцінними), повідомляє Guardian.

Інформація про розміри розкрадання в Національній бібліотеці Франції потрапила її президенту Жану-Ноэлю Жанне ще минулого року. Після перевірки десяти мільйонів одиниць зберігання, що становить менше третини фондів бібліотеки, з’ясувалося, що 30 тисяч книг і документів виявити досі так і не вдалося. Обстеження «ядра колекції», тобто особливо цінного фонду, показало, що в сховищі зникло 1183 найменування, із них 200 датуються XVII століттям і раніше. У керівництва бібліотеки немає сумнівів, що до зникнення причетні високопоставлені співробітники. Останніми роками бібліотека переїжджала в новий комплекс, і в цій плутанині сталася крадіжка. Крім того, багато колекцій, які знаходилися в різних місцях Парижа та Версаля, не інвентаризувалися роками. Але масштаб зникнень виявився все ж несподіванкою для персоналу Національної бібліотеки Франції.

Після переїзду керівництво бібліотеки вжило посилених заходів для збереження фондів, обладнавши читальні зали відеокамерами. Бібліотекарів регулярно переводять із відділу у відділ, практикуються вибіркові обшуки. «На жаль, ми не можемо перетворити бібліотеку у фортецю, як би нам цього не хотілося», — сказала представниця дирекції Національної бібліотеки Франції Аньес Сааль. У роботі знаходяться майже півтора мільйона книг і документів. Бібліотеку щорічно відвідують 400 тисяч людей. Раніше також траплялися гучні пропажі. Так, у середині XIX століття італійський граф із красномовним прізвищем Лібрі (італ. «книги») заявив, що прибув до бібліотеки з інспекцією і викрав примірник «Божественної комедії» Данте та кілька малюнків Леонардо да Вінчі.

«Космос...» від Учителя

Московський міжнародний кінофестиваль (ММКФ), що тривав із 17 до 26 червня, зробив ставку на кіно Близького та Середнього Сходу, Балкан і Росії, вибравши для конкурсу 17 стрічок. Лозунгом форуму була «культурна різноманітність». Головний приз — «Золотого Георгія» — отримала російська стрічка «Космос як передчуття» Олексія Учителя. Нагороди отримали також іранська та болгарська картини, повідомляють РІА «Новости».

Картина Олексія Учителя з розряду артхауса, призначена для вдумливого перегляду і вимагає душевних зусиль від глядачів. Це історія про молодь 1950-х років. Фільм знято як стилізація під ретро. У повітрі передчуття змін, свободи, молоді герої бажають розширити світ — радянський світ, звужений політикою і відгороджений від інших всесвітів. Чарівність картини в тому, що в ній є живе життя, його нерівне биття — то радісне, то монотонне, є ті самі протиріччя, які роблять мистецтво мистецтвом, а не проповіддю. І це заслуга, в тому числі і сценариста, Олександра Міндадзе: в будь- якому побуті знайдено потайне метафізичне дно.

Приз за кращу режисерську роботу отримав датський класик Томас, автор «Дорогої Венді», один із «героїв» ретроспективи «Датське кіно сьогодні». За краще виконання чоловічої ролі відзначили іранця Хаміда Фаранеджада у фільмі режисера Казема Маасумі «Лівою, лівою!». «Срібний Георгій» у номінації «Краща жіноча роль» дістався болгарці Веселі Казаковій за стрічку «Украдені очі» Радослава Спасова. Спецприз жюрі у «Вічній мерзлоті» фіна Аку Лоухімієса.

За десять днів форуму показано 18 позаконкурсних програм і молодих, і досвідчених режисерів Сходу та Заходу, і артхаус, і мейнстрим. Тут був і фільм про Франсуа Міттерана (у рамках ретроспективи стрічок французького режисера Робера Гедігяна), і стрічки Конрада Вольфа, які приурочили до 60-річчя Перемоги у Другій світовій, і фільми про близькосхідний конфлікт, і на тему ісламу. На ММКФ прибули зарубіжні зірки. Форум вшановував великих: Ані Жірардо (вона привезла фільм Ханеке «Приховане»), Жанну Моро (їй вручено премію ім. Станіславського, а її подарунок фестивалю — картина Франсуа Озона «Час прощання»), Іштвана Сабо, якого нагородили «за внесок у світовий кінематограф». Серед визнаних гостей фестивалю були й культовий британець Пітер Грінуей, і бельгійські брати-режисери Дарден.