Коротко / КУЛЬТУРА

Глиняний томик віршів

Свою виставку в галереї «Грифон» молода чернівецька художниця Тетяна Царик назвала «Передчуття». Кожна з її робіт — балансування на межі між реальним, пізнаваним, навіть повсякденним світом і такою-собі таємницею, від якої стає водночас затишно й моторошно, вважає мистецтвознавець Оксана ЛАМОНОВА. Тетяна Царик працює у живопису й у кераміці. Сама вона не те щоб віддає перевагу, але поважає живопис. Можливо, саме це «почуття відповідальності» не дозволяє їй, умовно кажучи, дихати на повні груди, створюючи проникливі портрети, прозорі від неяскравого осіннього сонця пейзажі й натюрморти, які служать їй, як служили до неї багатьом іншим художникам, «рівнянням Всесвіту». У живопису Тетяна Царик відкрито не перестає вчитися. Зрозуміло, не перестає вона вчитися й у кераміці, але тут цей процес правильніше було б назвати вже «автоудосконалістю» цілком зрілого творця. Тетяна Царик-керамістка вже сама може давати уроки високої майстерності. Можливо, справа все- таки в тому, що вона починала з кераміки, вчилася в Косові, а потім стажувалася у майстерного лауреата Шевченковської премії М.Озерного. Принаймні, вона створює керамічні композиції, де ледь відчутно вигинаються листя й пелюстки кольорів, і сумно хиляться сухі коробочки маку, де вітер перегортає сторінки рукопису, а поруч на столі лежить медальйон із фігурою уклінної дівчинки, котра молиться про всіх і за всіх. Усе це зроблено з глини, обпаленої у печі — й навіть не розфарбовано. Тетяна Царик добре знає, чого хоче — і домагається своєї мети, не вдаючись до допомоги непотрібних засобів. Звичайно їй потрібен настрій, і звичайно настрій цей — світлий і глибокий смуток, що змушує мріяти — і думати. Настрій «Передчуття».