Крик пам’яті Ади Рибачук і Володимира Мельниченка

Відтоді, як так безповоротно і несподівано покинула цей світ яскрава і самобутня, вся — згусток енергії Ада Рибачук, її вірний чоловік, друг і соратник, продовжуючи спільну справу, — роботу в майстерні, — з коханням і завидною наполегливістю  залишає в цьому світі знак пам’яті про кохану. Левова частка його часу витрачається на розбір архівів і, на щастя для нас, видання книжок.

«Бабине літо» — наступний за «Адою» том (про цю книгу «День» вже писав), що вийшов у видавництві «АДЕФ-Україна». До видання книгу підготували Володимир Мельниченко і Олександр Галинський, вони ж — автори оргигінал-макету, продуманість і завершеність якого викликає захоплення. Книжка видана на кошти  автора, друзів і меценатів, за підтримки СК України, журналу «Северные просторы» і Ненецького Національного товариства «ЯСАВЕЙ».

До книжки ввійшли спогади про роботу над найтрагічнішим з проектів художників-скульпторів-архитекторів — Парком пам’яті, який, позбавлена навіть зародків душі система у прямому розумінні «закатала в бетон». І над можливістю відновлення якого вже багато років б’ється вже один Володимир Мельниченко.  Влада ж, змінюючи одна одну і риторику, нічого не робить. Але, дійсно, незважаючи на важке становище, в якому сьогодні перебуває наша країна, трагічне перекреслювання пам’яті, а отже, культури, веде в небуття.

— Ті, хто руйнував стіну, — писав ще  1988 року Павло Загребельний, — знищував роботу А. Рибачук и В. Мельниченка, відкинули всіх нас до первісного стану, мало не до стану протоплазми. Я не можу назвати їх навіть варварами, тому що у варварів була мета, були якісь ідеали, а тут — лише знищення, тупе, сліпе, вороже. Який сором, ганьба, яке падіння духу нашого! Треба робити все, щоб відновити цей великий твір. Ми не маємо своєї доби Відродження — маємо тепер можливість влаштувати своє Київське Відродження!

Дуже важливим сегментом книги є есе авторів, присвячене діячам української культури, — від Марії Приймаченко до Михайла Бєлікова.

Головна частина видання — дилогія Ади Рибачук «Бабине літо» і «Бабина смерть».  Героїня її дев’яностолітня баба Голяна, плоть від плоті української землі, сама — втілення українського народу, призначення якої на землі «тяжко працювати і людей рятувати». Тут магія самої баби Голяни поєднується з магією рідної природи і магією слова автора, яка у митця-письменника стає зримою.

— До неперевершеної поезії в прозі (прози в поезії?), Ади Рибачук, — говорить Лариса Скорик, — як до галереї її геніальних скульптурних, графічних, живописних портретів Світу, завжди входиш, як в потужне єство кохання, жертовності, правди — того, що перетворює швидкоплинність Буття на Вічність. І невипадково, з носієм цих високих життєвих категорій — бабою Голяною з далекого поліського села, — зустрілися Ада і Володимир Мельниченко на своєму невтомному і довгому шляху до величного Храму — Парку Пам’яті, на шляху, повному надії, у кінці якого очікувала їх Голгофа, знищення їх прекрасного творіння. Вони шукали і знайшли невичерпане джерело народної мудрості і розуміння двох найбільших таємниць Буття — Життя і Смерті.

Ця книжка була презентована в Національному музеї ім. Т. Р. Шевченка. Презентацію супроводжувала скрупульозно продумана виставка робіт Ади і Володимира. У новозбудованій, але так органічно вписаній в простір музею купольній залі, вони немов ширяли в повітрі, волаючи до нас з Вічності. А книгу варто шукати, потрібно читати, занурюючись в її гармонію. Вона, частково написана російською мовою, безцінний діамант української культури і літератури.