«Кримські татари не змирилися і не збираються»

Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.

Фемій МУСТАФАЄВ, співак:

1. Україну змінила війна на сході. Та й світ вона змінила — принаймні, ту частину, яка на прикладі України побачила й усвідомила, чим небезпечна російська агресія. 2015-й рік запам’ятався зустрічами із захисниками країни: я дав у зоні АТО й звільнених містах понад 100 концертів, їздив разом із Анжелою Ярмолюк та волонтерами з Черкас Вадимом та Тетяною Момот. Кожна зустріч — це нові людські історії і, безумовно, гордість. За те, що в України є такі мужні і віддані сини.

Усі, хто сидить в Інтернеті й пише «Все пропало!», нас зрадили, і Путін неодмінно прийде, раджу хоча б раз поїхати в зону АТО і подивитися, в яких умовах і як виживають наші хлопці. Бажання скиглити зникне. Звісно, стан армії набагато кращий, ніж рік тому, передовсім, завдяки волонтерам, які розворушили державу, але на війні ніколи не буває легко. І дуже боляче, до речі, повертатися звідти — психологічно важко. Бо щойно ти бачив блокпости, а тут уже Київ із усіх сил святкує Новий рік. Вогні, петарди, гулянки, святковий настрій... Усе це пригнічує, бо справляє враження бенкету під час чуми. Краще ті гроші, що мають витратити на феєрверки й петарди, віддати волонтерам — хай куплять хлопцям теплі речі, їжу... Це потрібніше, правда.

2. Цього року у мене була особлива подія — концерт у Національній опері 23 серпня, до Дня Державного Прапора. Я вдячний Мінкульту за таку можливість — виступити й представити публіці пісні, яких чимало назбиралося за останні п’ять років. Звісно, хотілося б тур містами України. Але поки що частіше їжджу до військових, ніж у мирні міста. Може, воно й на краще. Бо коли бачиш велику кількість людей, які вдають, що війна проходить повз них, робиться не по собі.

3. Герої року — меджліс. Цим людям вдалося привернути увагу до проблем кримськотатарського народу, який опинився в окупації, і вони роблять усе, аби показати світові: Крим — український. Кримські татари не змирилися і не збираються. А антигеройствує депутатський корпус, який, незважаючи на війну, вирішує свої проблеми.

4. Газету «День» читаю років 15:  це одне з небагатьох аналітичних україномовних видань. Дуже поважаю головного редактора Ларису Івшину. Вона з колективом уперто тримає марку і не спускається до «жовтизни». Вдячний журналістам «Дня», які цікавляться моєю творчістю. Сподіваюся, дружба наша триватиме — принаймні, перешкод не бачу.