Купи мене
Американський неігровий фільм «Заміж за іноземця» насправді має оригінальну назву «Люби мене» (Love Me), яка, звісно, краще відбиває суть того, що відбувається на екраніА відбувається стара, як наша цивілізація, історія — пригоди homo sapiens, тобто людей розумних — принаймні начебто розумних, — які вирішили підпорядкувати свої життя найбільш дивній інституції з придуманих цією цивілізацією: шлюбу.
Дійові особи — українські жінки та американські чоловіки, які шукають свого/свою партнера/партнерку через посередництво міжнародних шлюбних агентств. Режисер Джонатан Нардуччі (живе в Лос-Анджелесі, починав із музичних відео та короткометражних фільмів, роботи демонструвалися на кінофестивалях у Роттердамі, Клермон-Феррані, Атланті, «Заміж за іноземця» — повнометражний дебют) виокремлює півдюжини чоловіків — 5 американців і одного австралійця — і відстежує їхні спроби знайти дружин у далекій і геть їм незнайомій Україні. Сайт агентства — платний, платити доводиться не тільки за розміщення оголошень, а й за додавання фотографій, за відправку і навіть за отримання повідомлень. Кандидати купують спеціальний тур і проїжджають країною, зупиняючись для спеціальних вечірок, на яких і знайомляться з жінками або зустрічаються з тими, з ким призначили побачення на сайті. Нардуччі слідує за героями в Одесу, Київ і Херсон, знімає їх і вдома.
Загалом, це самотні білі чоловіки середнього й літнього віку, або розлучені, або такі, що не спромоглися налагодити особисте життя. Мотивація в них більш-менш очевидна, а ось із жінками зрозуміло далеко не все — бо ситуацію показано переважно очима чоловіків, у парадигмі традиційної, патріархальної родини.
Із кількох сюжетних ліній на сто відсотків благополучно — себто одруженням і народженням дитини, яку режисер і пред’являє у фіналі — завершується тільки одна. Але це не так цікаво, як те, наскільки різноманітними шляхами співвітчизниці дурять іноземців. Хтось інтенсивно листується на платному сайті, явно отримуючи комісію за кожний лист і уникаючи фізичної зустрічі, натомість як горе-кандидат витрачає тисячі доларів. Хтось розігрує цілу виставу із залученням міліціонерів, щоб струсити з довірливого жениха гроші в оплату придуманого боргу. А хтось навіть погоджується на фальшиве весілля, щоб тільки звозити дітей від попереднього шлюбу на Балі.
А втім, оповідь увінчується патетичним візуальним відпусканням гріхів усім — малим і старим, нашим та іноземцям, пронозам і праведно обуреним — у довгій низці фронтальних портретних планів. З багатоголової та багатошарової теми режисер видобув солодко-гірку, мов плитка шоколаду, картину, авантюрну комедію з помірковано влучним гумором і умовно щасливим фіналом. Причин, які породжує шлюбну еміграцію або штовхають дівчат удаватися до шахрайських трюків, цей фільм не зачіпає: тут лише хроніки клубу самотніх сердець імені Цілодобового Інтернету, нічого більше.
Не велике, але дотепне кіно: усім потрібна любов і майже всім потрібні гроші. Нардуччі вирішив останнє слово лишити таки за коханням.
Шестеро невдах подалися до країни-невдахи шукати щастя. Могло бути й гірше.
Українські глядачі зможуть побачити «Заміж за іноземця» в столичних кінотеатрах «Київ» і «Кінопанорама», а також у Львові («Палац мистецтв», «Кінопалац-Коперник», Lviv Film Centre), Дніпропетровську («Правда-Кіно») і Харкові («8 Ѕ»).