«Лабораторія світу»

На деякий час «Мистецький Арсенал», де відбувалася цьогорічна, уже п’ятнадцята, церемонія нагородження переможців, став магнітом для письменників та письменниць, літературознавців і багатьох книголюбів. Усі зібралися, щоби дізнатися, хто ж одержить нагороди, але не тільки. Адже щороку Премія — це чудова можливість побачити й послухати улюблених авторів та експертів. Тож чим запам’ятається «Книга року Бі-Бі-Сі»-2019?

«СТІЙКІСТЬ, ЩО ПРИТАМАННА УКРАЇНЦЯМ ЯК НАРОДУ ЗАГАЛОМ»

«15 років тому ми з колегами на Бі-Бі-Сі говорили про те, що добре було б наш різдвяний ранковий тоді радіоефір заповнити розмовами про книжки. Моя роль була такою: я сказала, що потрібно не тільки говорити про них, а й вручати грошову премію переможцю, якого визначатиме професійне журі», — розповідає Світлана ПИРКАЛО, член журі, нині вже радниця з питань культури Європейського банку реконструкції та розвитку, який є партнером конкурсу. Так було започатковано «Книгу року Бі-Бі-Сі», яка за всі ці роки набула вже власних традицій.

Зокрема, на церемонії нагородження присутній Надзвичайний і Повноважний Посол Великобританії в Україні. «Оскільки я почала працювати в Україні кілька місяців тому, це моя перша церемонія Премії «Книга року Бі-Бі-Сі». Зараз я активно вивчаю українську мову і читаю переважно новини та підручники. Тож для мене цей захід — чудова нагода познайомитися з сучасною українською літературою. Мене вразили теми робіт, що потрапили до короткого списку цього року. Як на мене, певною наскрізною тематикою є стійкість, тобто здатність людини відроджуватися наперекір зрадливій долі, немов чарівний птах Фенікс. Мені здається, ця риса притаманна українцям як народу загалом. Щоразу ви знаходите в собі сили для боротьби та руху вперед», — поділилася Мелінда CІММОНС, Надзвичайний і Повноважний Посол Великобританії в Україні.

Уже тривалий час партнером Премії є ЄБРР. Керуючий директор із зовнішніх та внутрішніх зв’язків Європейського банку реконструкції та розвитку Джонатан ЧАРЛЬЗ під час церемонії запевнив, що Україна для них є дуже важливою, що проявляється не тільки в інвестиціях, а й організації дискусій разом з Українським інститутом у Лондоні, показах українських фільмів разом з благодійними організаціями. Крім того, співпраця з «Книгою року Бі-Бі-Сі» надихнула їх на створення власної книжкової премії, яка відзначає книжки, перекладені англійською мовою.

КИЇВ СТАРОДАВНІЙ І 2178 РОКУ

Уже традиційно у Премії є три номінації — «Дитяча Книга року Бі-Бі-Сі», «Книга року Бі-Бі-Сі-Есеїстика» і головна — «Книга року Бі-Бі-Сі».

Цьогоріч у дитячій літературі було багато незвичайних сюжетів. Наталія Матолінець, наприклад, написала книжку «Академія Аматерасу» про школу молодих божеств: «А найбільше це історія про те, як потрібно долати перешкоди, стрибати вище голови, долати будь-які межі, що стримують, а також віднаходити себе, незалежно від думки оточення». Про дивовижне йдеться і в книжці Галини Ткачук «Білка Квасоля та Опівнічний Пожирака», яка оповідає нам про стародавній Київ та Київщину — час, коли, за словами авторки, кияни могли перетворюватися на птахів і звірів.

Як розповідає Таня Поставна, авторка книжки «Коли я була лисицею», яка також увійшла до короткого списку Премії, головний її меседж: можна бути ким завгодно і яким завгодно; можна мріяти без кордонів і будувати свій світ таким, яким його хочеш бачити саме ти. Також, за словами Тані Поставної, ця книжка допомагає і дорослим відчути себе дитиною. Натомість «Мія і місячне затемнення» Олі Русіної, навпаки, розповідає про ситуацію складних виборів, та й загалом це книжка, в якій і дорослі зможуть знайти для себе багато корисного. Для авторки це важливо, оскільки на її думку, добрі книжки мають бути багатоплановими.

А переможцем виявилася книжка Володимира Арєнєва «Сапієнси», в якій перед читачем постає Київ 2178 року. «Вона виникла з бажання поговорити про те, яким може бути наше майбутнє. Від початку це така пошана тим авторам, які створювали тексти, фільми, телефільми, на яких ми самі виростали з думкою про те майбутнє, що колись було ніби обіцяне, але не сталося. А тепер це спроба подивитися, яким може бути майбутнє з нинішньої точки зору», — розповідає Володимир Арєнєв.

ЖИТИ НЕСПІШНО Й АНАЛІЗУВАТИ ДЕТАЛІ

До Короткого списку номінації «Книга року Бі-Бі-Сі-Есеїстика» увійшли чотири книги. Зокрема, «Околиці та пограниччя» Василя Махна Віра АГЕЄВА, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія», член журі «Книга року Бі-Бі-Сі», схарактеризувала так: «Василя Махна цікавлять моменти історичних зламів, обривів узвичаєного часоплину — і можливості знайти залишені сліди. У рідному Бучачі на Поділлі він простежує співіснування українців з турками й вірменами, австрійцями і поляками. От власне що на межі й перетині культур. Історія закарбовується у рисах облич нащадків, у переказах і легендах».

Ще один фіналіст — книжка «У пошуках варварів» Андрія Любки. Журналіст, член журі Віталій ЖЕЖЕРА наголосив на таких її аспектах: «Автор цієї книжки абсолютно позбавлений провінційного комплексу туриста. Куди він приходить — він приходить як рівний. Бо часто ми приходимо, як Стецько в чужу хату, котрому цікаво, а що тут варили. Для Любки це не питання. Він знає, що варили, з чого варили, хто варив, що призначалося для туристів, а що для своїх. І в цьому сенсі він приходить як представник великої держави. Не як бідний родич, а як впевнений, компетентний родич, здатний говорити з людьми їхньою мовою і про їхні проблеми».

Книжка, яка за словами Віри Агеєвої, спонукає жити неспішно — «Стежачи за текстом» Костянтина Москальця. Їй надано таку характеристику: «Есеї, вміщені у цій книжці, — про вміння жити тут і тепер, шукати, віднаходити й усвідомлювати себе, плекати власну неперервність і, попри плинність часу, цінувати кожну мить буття».

Переможцем же в цій номінації виявилася книжка «Так, але...» Тараса Прохаська. «У німецькій мові є таке словосполучення langsam lesen — повільне читання, і ця книжка вимагає неквапливого, спокійного сидіння під час чаювання й розбирання найдрібніших деталей, які тут виписані, як у витинанці», — поділився своїми враженнями від книжки філософ і письменник Тарас ЛЮТИЙ, член журі «Книга року Бі-Бі-Сі». Сам автор книжки зазначив: «Я хотів написати так, щоб, прочитавши кілька речень, кілька абзаців, люди не конче щось зрозуміли чи запам’ятали, а щоб просто набрали такого настрою подумати про себе. Бо есеїстика — це лабораторія світу, лабораторія себе».

ТЕРАПІЯ, ПАНОРАМА ІСТОРИЧНОГО ПЕРІОДУ І КНИЖКА, «ДИВОВИЖНА СВОЇМ СВІТЛОМ»

У головній номінації представлені різні теми — від 1940-х років до сьогодення, від укладу життя маленького району до панорами історичного періоду, і все це в поєднанні з особистими історіями. Зокрема, в романі «Клавка» Марини Гримич ідеться про Спілку письменників України 1947 року, долі людей, котрі були захоплені у вир нацьковування одне на одного. Який вибір вони робили у цей непростий час? Письменниця детально описує цей період у літературі.

Ще одне відкриття, втім, уже не історичне, а психологічне, здійснює Ксенія Фукс у книжці «По той бік сонця», оскільки тема тяжкої депресії рідко представлена в українській літературі. За словами журналістки, письменниці, члена журі Ольги ГЕРАСИМ’ЮК, авторка «сміливо й щемно розпочала абсолютно потрібну терапію». Іншого роду терапією є книжка Іларіона Павлюка «Танець недоумка» про космічного біолога Гіля. Фантастичний елемент тексту є лише інструментом для того, щоб, за словами письменника, показати: тікаючи від страхів, складно буде потрапити до мрії.

Щодо книжки «Район Д» Марта ШОКАЛО, головна редакторка Бі-Бі-Сі News Україна, член журі, зазначає так: «Артем Чех розкладає перед нами пасьянс із карт. Тут важать не королі і дами, а двійки, шістки та сімки». Це історія черкаського району, яка ілюструє те, як відбувався перехід від пізньорадянської до ранньонезалежної України.

Особливо гучні оплески вітали переможця цієї номінації — книжку «Доця» Тамари Горіха Зерня. «Я почала писати цю книжку, коли побачила, що наш ворог штампує книжки про війну на Донбасі, виставляючи українців загарбниками, а себе — визволителями. Я зрозуміла, що ми повинні щось робити, ми не можемо чекати вічність, доки народиться новий український Ремарк. Ми повинні написати самі тут і тепер. Можливо, пізніше, через десятиліття, ці події осмислять по-іншому, подадуть по-іншому. Але те, що є зараз, і те, що ми повинні зробити, ми зробили», — так прокоментувала письменниця свою перемогу. Як наголосила Ольга Герасим’юк, книжка завершується словами: «Так, насамперед ми будемо жити» і «дивовижна своїм світлом».

РЕФЛЕКСУВАТИ Й НАПОВНЮВАТИ СВІТЛОМ

Тож, як бачимо, книжки, які увійшли до Короткого списку Премії, відкривають нам минуле і пропонують версії майбутнього, є своєрідною терапією та аналітичною розвідкою про те, що маємо тепер. Видається, що вислів Тараса Прохаська можна масштабувати за межі есеїстики. Насправді кожна книжка є «лабораторією світу», яка дає нам змогу рефлексувати й навчатися, застерігати від небезпек і наповнювати світлом.