«Мандри невтомного серця»

Цю виставку присвячено відомому українському вченому, мандрівнику, а також поетові, художникові-карикатуристу (працював під псевдо Велентій — це було дівоче прізвище його матері) Володимирові Васильовичу Різниченку (1870—1932 рр.). Його наукові дослідження стосувалися геології та географії, ботаніки та археології; також він був талановитим поетом, перекладачем та художником-карикатуристом.

Із 1899 року В. Різниченко щорічно брав участь у експедиціях до Середньої Азії, крім цього, був законспірованим членом Революційної Української партії, співробітником сатиричного журналу «Шершень», редакція якого розташовувалася на Андріївському узвозі, та газети «Рада».

Твори шевченківської тематики з’являються в доробку В. Різниченка на рубежі XIX і XX століть. Наприклад, у №8 журналу «Шершень»  надруковано його малюнок, виконаний чорнилом, котрий підкреслює широкий резонанс у народі Кобзаревих ідей. Автор змальовує Т.Г. Шевченка ув’язненим у тюрмі. Крізь проламані й закручені ґрати нескорений співець передає масам книжку з написом «Думи мої, думи мої...», і до нього спрагло тягнуться міріади рук... Або ще один малюнок у тому ж виданні — на ньому зображено монументальну постать Кобзаря, яка височіє над цілою горою з величальних вінків — символів усенародної пошани до Шевченка. На їхньому тлі вирізняється дівчина — Україна — в національному вбранні, що засвідчує любов і повагу співвітчизників до геніального поета...

Відомий мистецтвознавець Ірина Блюміна наголошувала (її слова цитує prosvita-ks.co.ua), «істотною рисою графіки Велентія, яка так само споріднює її з передовою українською літературою того часу, є вірність шевченківській традиції. Вона виявляється не лише в тому, що Велентій, як і інші майстри політичної сатири — художники й письменники, — широко звертався до інтерпретації, переосмислення образів і текстів безсмертної Кобзаревої поезії, а й у тому, що разом зі своїми соратниками зберіг високий викривний пафос, яким була пройнята творчість геніального автора поеми «Сон» і серії малюнків «Притча про блудного сина». Тож твори В.Різниченка-художника — як безпосередньо присвячені шевченківській темі, так і пов’язані з іншою проблематикою (а в одній лише монографії І. Блюміної йдеться про понад 50 (!) графічних робіт митця) — це гідний внесок до скарбниці національної культури. Це ж можна сказати й про літературну спадщину Велентія — оригінальні та перекладні зразки. Лишається тільки щиро пошкодувати, що й до сьогодення доробок визначного художника й поета В.Різниченка (Велентія) не видано окремою книжкою...

Організатори виставки розказали «Дню», що за результатами своїх подорожей вчений підготував та видав наукові роботи з гляціологічних досліджень, склав перші геологічні та тектонічні карти Південного Алтаю, за які Російське географічне товариство 1915 року нагородило його великою срібною медаллю імені Миколи Пржевальського. Наступного року було надруковано головну працю Володимира Різниченка — книжку «Східна Калба», де він подав розлогий огляд геологічної будови древніх гір, пояснив походження річок, охарактеризував ґрунти та рослинний світ цієї загадкової місцевості.

З лютого 1918-го він член Українського геологічного комітету,  1929 р. обраний академіком ВУАН та директором науково-дослідного геологічного інституту. В ці роки В.В. Різниченко проводить геологічні та гідрогеологічні дослідження нагірного берега Дніпра між Межигір’ям та Вишгородом, канівських дислокацій і організовує першу комплексну експедицію до Дніпробуду.

Дещо пізніше учні Володимира  Васильовича відкрили в горах Тянь-Шаня невідомий льодовик, давши йому ім’я свого вчителя.

В експозиції представлено численні наукові роботи академіка В.В. Різниченка, фотографії з мандрівок, автографи його оригінальних поезій та малюнків.

Виставка працюватиме до кінця року.