«Марія до Каллас»

МУЗИКА ПРОНИЗУЄ ФІЛЬМ

Протягом трьох років режисер Том Вольф подорожував світом у пошуках рідкісних архівів, велика частина з яких раніше не публікувалися: приватних відеозаписів, невідомих фотографій, неофіційних зйомок виступів, її особистих листів і забутих інтерв’ю. Матеріали, зібрані Вольфом, послужили підгрунтям для грандіозної виставки, що відбулася в Парижі 2017 року і трьох книжок, у яких неопубліковані раніше листи й мемуари Марії Каллас. Режисер дуже обережно і з любові до опери та поклоніння перед Каллас підійшов до саундтреку картини. Музики багато, вона пронизує фільм і вона, так само як і Каллас — головна героїня цього кінодокумента. Якщо глядачеві пропонується арія — вона лунає цілком, не обривається, заради якогось сенсаційного кадру. Власне ми й не розуміємо, де кадр-знахідка, кадр-прем’єра.

У фільмі важлива сама Марія Каллас, як оперне диво, як людина, як уособлення опери і прекрасного бельканто: божественна Каллас, талант якої не можна пояснити усіма словами світу! Делікатно поєднані рідкісні й неопубліковані записи, надані близькими великої оперної співачки і шанувальниками її таланту. Це унікальна колекція відео-, фото— та аудіо-матеріалів, переважна частина з яких побачила світ уперше. Наприклад, нещодавно виявлені відеоплівки, таємно зроблені шанувальниками в оперних театрах і на важливих заходах, як-от Лондонські концерти, «Норма» 1965-го, зворушливі виступи прощального туру. Чи особисті відеозаписи Каллас — її поїздку з Онассисом на яхті «Христина», спілкування з королівською сім’єю Монако, з Жоржем Претром, Франко Дзеффіреллі, її останню відпустку у Флориді за кілька місяців до смерті.

ЖИТТЯ ПРИМАДОННИ ЗА СОРОК РОКІВ ПІСЛЯ... СМЕРТІ

Історія життя Примадонни за сорок років після... смерті, розказана самою співачкою. лише її голос, інтерв’ю, голоси актрис, які читають її листи. Так, у французькій версії фільму найінтимніші визнання блискучої Каллас озвучені Фанні Ардан, яка втілила образ співачки в театрі («Майстер-Клас»), так у кіно («Каллас назавжди»). В фільмі немає «балакучих голів» дикторів, запрошених експертів, біографів, критиків, друзів. Тут зірка говорить про себе сама. В картині представлені її інтерв’ю різних років, багато з яких публікуються вперше, а також листи, адресовані першому чоловіку й Арістотелю Онассису. Наприклад, інтерв’ю для американського, італійського та французького телебачення, в яких Марія Каллас із дивовижною відвертістю розповідає про стосунки з Онассисом, а також із своїм чоловіком Менегіні; про свій унікальний голос і навіть про те, як важко бути «іконою». Або інтерв’ю NBC 1969 року разом із П’єром Паоло Пазоліні, в якому співачка розповідає про своє рішення зніматися в кіно. Чи заново відкритий архів Бі-Бі-Сі: короткий фільм, який вважали втраченим, але виявлений у відеотеці компанії. Це єдиний раз, коли ми бачимо Каллас разом із її батьком, який приїхав підтримати дочку під час конфлікту з матір’ю. Власне увесь фільм розпочинається з інтерв’ю, яке Марія дала в 1974 році, за три роки до своєї смерті та кадрами фільму 1970 р., який вважався загубленим упродовж 40 років. Тут Каллас — тендітна жінка відразу після розриву з Онассисом і артистка, яка сумнівається в собі після п’ятирічної перерви в кар’єрі. Вона заново переглядає свій успіх і вперше розповідає про свою юність в Афінах під час війни.

У КОЛЬОРІ

Саме в цьому фільмі вперше після виходу «Медеї» Пазоліні в 1969 р. Марія Каллас знову з’являється на великому екрані. Багато з відомих чорно-білих записів, що не публікувалися раніше, відновлені. При цьому вперше — в кольорі. Режисер пішов на цей крок, щоб привернути до фігури оперної діви більше уваги з боку молодих глядачів, які звикли до кольорового кіно. На цих кадрах — багато Каллас: широкі плани, очі, усмішка, міміка, руки. Її сучасники — Мерилін Монро, Ален Делон, Ів Сен-Лоран, Дж.Ф.Кеннеді, Лукіно Вісконті, Вінстон Черчілль, Грейс Келлі, Ліз Тейлор та ін. — лише пунктиром, короткими кадрами.

МАРІЯ ПРОТИ КАЛЛАС

Марія Каллас донині залишається однією з найбільш феноменальних за технікою, голосом, талантом і сильною енергетикою оперних співачок. Інтерес до неї з роками стає все більше і більше. І все ж ми дуже мало знаємо про справжню Каллас, яка все життя відчувала себе незрозумілою. Ким була Марія Каллас насправді? Фільм Тома Вольфа відкриває зовсім інший бік оперної діви, показавши конфлікт між двома особистостями: тією, що прагнула до всесвітньої слави, і тією, що мріяла про просте жіноче щастя, сім’ю, дітей. Марія і Каллас.

Безкомпромісна, пристрасна і велична Каллас не сходить з перших шпальт газет: скандальні скасування виступів, неймовірні вимоги, капризи і спалахи гніву. Так, вона вміла влаштовувати сцени як у професії, так і в любовних стосунках, скасовувала спектаклі на догоду примхам і через нервові зриви. В картині про це йдеться легким «пунктиром», а Каллас пропонує власний погляд на цю частину свого життя, наповнену фізичними стражданнями, несправедливими звинуваченнями, невиправданими очікуваннями від глядачів і майданчиків. Статус оперної діви виявляється важким тягарем: «що більше сили набирає Каллас, то страшніше стає Марії... Медеї страх був невідомий, а ось Марії він, без сумніву, був знайомий».

Марія — самотня, беззахисна, з по-дитячому широко розплющеними очима, трошки збентеженою усмішкою. Марія, вимушена уживатися з великою Каллас. Марія, так не схожа на невтомну Каллас, яка зробила запаморочливу кар’єру, яка намагалася зробити неможливе, щоб повернутися на сцену після часткової втрати голосу... і яка померла самотньо в Парижі в 53 роки. Простежуючи цей конфлікт, у якому одна сторона поступово придушила іншу, Том Вольф намагається примирити Марію і Каллас.

Покази стрічки відбуватимуться з 8 по 28 листопада у столичному кінотеатрі «Жовтень».