Майдан у... кінозалі
Відкриття XI Міжнародного фестивалю Docudays UA стало більше суспільною, ніж мистецькою подією
Церемонія відкриття Docudays UA проходило в переповненій Червоній залі київського Будинку кінематографістів. На самому початку виступила спеціальна гостя фесту — українська співачка і музикант Мар’яна Садовська, яка приїхала на запрошення організаторів із Кельну. Вже під час анонсування програм фестивалю ведучі оголосили, що щойно в Криму відпущено на свободу двох раніше викрадених кінематографістів із групи «Вавилон 13» — Юрія Грузинова і Ярослава Пілунського. Власне, протягом вечора і панували два мотиви — наша лютнева революція й окупація Криму.
Картиною відкриття став «Євромайдан. Чорновий монтаж» — насправді не фільм як такий, а добірка короткометражної документалістики, знятої на матеріалах подій у центрі Києва протягом тих трьох місяців. Ініціатори монтажу просто поєднали стрічки у хронологічній послідовності — від студентських виступів на Майдані в листопаді минулого року до похорону Небесної Сотні.
Потішило те, що альманах склали переконливі роботи абсолютно різних авторів. Згаданий «Вавилон 13» тривалий час був своєрідним кінематографічним голосом революції; однак виявилося, що повстання активізувало велику групу талановитих режисерів, в тому числі й не «вавилонців» — кожний чи кожна з них має свій погляд на світ, свою унікальну манеру. Здається, революція нарешті принесла в нашу кінематографічну спільноту саме той, давно омріяний і життєво необхідній імпульс пасіонарності, котрий нарешті перетворить цеховий прошарок у справжню національну кіношколу.
«Чорновий монтаж» закінчився жалобними сценами на Майдані під пісню «Пливе кача» — і ту ж саму пісню підхопила зі сцени Садовська, щойно згас екран. Весь зал встав. Ушанувавши пам’ять загиблих, заспівали Гімн. У цю мить це вже була не стандартна — одна з багатьох — церемонія відкриття кінофестивалю, а справжній Майдан у глядацькій залі; на думку спали паралелі з Великою французькою революцію, коли навіть театральні вистави перетворювалися на громадянські маніфестації.
Цей вечір учергове підтвердив: зміни, що відбуваються зараз в Україні, носять характер далеко за рамками політики: це зміна історичної парадигми, в прямому сенсі слова — цивілізаційний поворот, за яким — цілковито нова реальність.
