Міфи, які ми вибираємо

Нові міфи — це інакше проакцентовані старі. Дивлячись на нові паркові скульптури, які з'являються в Києві, — сухорлявий Паніковський в образі актора Зіновія Гердта, а також скульптура, яку має намір подарувати киянам до Дня незалежності банк «Еталон», що відобразила героїв комедії «За двома зайцями» Голохвастова та Проню Прокопівну, представлених в образах кіноакторів, які їх зіграли, — Олега Борисова і Маргарити Кринициної, думаєш про те, що не даремно-бо ми стільки років жили в країні, де найважливішим із мистецтв було кіно. Тим більше, гарне кіно. Пригадайте колекції фотографій улюблених артистів, на яких ледве не молилися, — ось уже хто був реальною альтернативою офіційно проголошеному іконостасові піонерів-героїв. Мабуть, наївно вважати, що ми були найбільш читаючою країною — ми були країною кіноманів, у якій типовою була така ситуація: студентові- філологу, який браво аналізує характери героїв драми Старицького «За двома зайцями», професор, що запідозрив недобре, ставить запитання: «А саму п'єсу ви читали?» Відповідь: «Ні, але я фільм бачив».

Вульгарна й наївна Проня Прокопівна і такий же щирий у своєму франтуватому лакействі Голохвастов — це пам'ятник не конкретним героям, а характерам. А характери, на відміну від їхніх носіїв, вічні. Можливо тому, ідея відобразити в скульптурах справжніх київських мешканців, а не тільки легендарних батьків-фундаторів здається не тільки симпатичною через відсутність державницького пафосу й непотрібної помпезності, але й мудрою. Про те, як виникла ця ідея, кореспондент «Дня» Леся ГАНЖА поцікавилася в банку «Еталон», який замовив київським скульпторам Володимирові Щуру та Віталієві Сивку спочатку скульптуру «великого сліпого», а тепер і зразкових київських міщан.

— Важко сказати, хто першим сказав «е», — розповідає Олександр Клименко, завідувач рекламної служби банку. — Узагалі-то, ідея народилася з банківських хохм, часто згадувалися жартівливі демонстрації кінця 80-х із гаслами на захист Паніковського. «Великий сліпий» працював тут, на розі Хрещатику та Прорізної. Він прийшов на своє місце, його прописали, видали йому паспорта — отже, всі питання його життя ми вирішили. Проню Прокопівну та Голохвастова ми також оселимо неподалік від їхніх помешкань, поряд з Андріївською церквою, в якій так і не судилося їм повінчатися, коло будинку № 14, на вулиці Десятинній.

— Чи правда, що банк задумав серію таких скульптур? І хто ж у такому випадку буде наступним?

— Про серію скульптур ми, як і багато хто з киян, дізналися з газет і це нас здивувало, тому що, чесно кажучи, масштабних планів щодо паркової скульптури в нас немає. Як іміджеву рекламу банку ми ці скульптури використовувати не збираємося, це просто наш подарунок місту.

— Проня Прокопівна і Голохвастов були повністю готові ще 25 червня, — повідомляє заступник керуючого банком Олександр Андріяка. — Спочатку ми хотіли встановити скульптуру до Дня молоді, але відклали до Дня незалежності, хоча, чесно кажучи, можемо і не встигнути: цього разу вже не через неспритність чиновників, а через погану погоду. Попередньо відкриття пам'ятника призначено на 23 серпня.