МIОК і... хіп-хоп
У Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» представили книжку про музику та ідентичність темношкірих людей у СРСР та пострадянській Україні
Це монографія професора Пітсбурзького університету (США), відомого музикоетнолога Адріяни Гельбіг «Хіп-Хоп в Україні: Музика, Раса та Міграція Африканців», видана в університеті штату Індіана. Книжка має п’ять розділів, присвячених зокрема музиці й ідентичності темношкірих людей у СРСР, музиці й пережитому досвіду темношкірих у пострадянській Україні, комерційному та андеграунд-хіп-хопу в Україні, афроукраїнським поєднанням хіп-хопу.
На запитання журналіста «Дня»: «Чим таку поважну установу, якою є МІОК, зацікавив хіп-хоп?» — а це, нагадаємо, молодіжна культура, яка з’явилася у США в кінці 1970-х у середовищі афроамериканців, — директор інституту Ірина КЛЮЧКОВСЬКА (на фото) відповіла так:
— По-перше, тим, що у цій книжці у фокусі — Україна і наші внутрішні проблеми. А саме, імміграція й інтеграційні чинники, які допомагають людині адаптуватися в українському соціумі. І частина афроамериканців інтегруються в український соціум через хіп-хоп, використовуючи елементи української культури.
Професор американського університету пише про Україну в позитивному ключі. І це добре, бо про нас пишуть або погано, або не пишуть взагалі. А науковців, які б на фаховому рівні займалися українськими проблемами, можна порахувати на пальцях. По-друге, оскільки наш інститут займається проблемами діаспори, нам було важливо показати, що стереотип про українську діаспору як про людей літніх і дуже літніх не повинен працювати! Також нам важливо було показати саму Адріяну Гельбіг — представника третього покоління української діаспори, яка народжена в США, як інтелектуала, науковця і дуже сучасну людину».
Крім того, додає Ірина Ключковська, Адріяна Гельбіг у своєму університетському середовищі провела акцію «Я голодую», щоби привернути увагу західного світу до проблем України. За словами самої Адріяни, майже 300 тисяч людей (саме стільки було переглядів в Інтернеті) побачили цю акцію. Крім того, Адріяна тримала плакат «Я повернулася з України. На всі запитання можу відповісти». Люди підходили й отримували роз’яснення про те, що їх цікавило.
— Готуючись до презентації, я погортала відповідну літературу і переконалася, що хіп-хоп як пласт культури прижився на всіх континентах, — продовжує розповідь директор МІОКу. — І в кожній країні до суто хіп-хопу додавалися якісь конкретні національні штрихи, притаманні тільки цій країні. Тоді я себе запитала: «Чи може Україна, населення якої 45 мільйонів, а ще 20 мільйонів живуть за її межами, запропонувати таку культуру, яка зможе прижитися усюди? Поки що відповіді на запитання немає... Чому хіп-хоп прижився всюди? Та тому, що в його основі — ідеологія протесту. Таким чином, хіп-хоп став міжнаціональною мовою музики та культурного самовираження у боротьбі за права людини. Хочете приклади в Україні? Згадайте події 2004-го і популярність пісні «Разом нас багато, нас не подолати» гурту «Гринджоли»...
Крім автора видання, на зустріч у МІОК приїхав соліст створеного 10 років тому в Харкові гурту «Чорнобривці» Стівен Окурут (Уганда), який популяризує культуру України за межами країни, зокрема в Уганді. Цікаво, що Стівен збирає кошти на перший у африканських країнах пам’ятник Шевченкові та на створення першого на тих теренах українського культурного центру.
Презентація книжки спричинила великий інтерес — послухати Адріяну Гельбіг прийшли науковці — музикоетнологи, соціологи, також працівники Інституту народознавства і просто студенти різних спеціальностей, причому не тільки Політехніки, а й Франкового університету, Музичної академії, Академії друкарства. «І всім було цікаво», — підсумовує І. Ключковська.
