«Мій Стус»
Згадати зараз, щоб не забути ніколи...
В українській історії є постаті, які ніколи не будуть сприйматися однозначно. І якщо правду про діяльність, скажімо, Мазепи чи Сагайдачного ми вже навряд чи дізнаємось, знаючи лише міфологізовані часом версії, то віддаленість Василя Стуса від сучасності в два десятки років дозволяє нам відтворити події його трагічного життя.
«Згадати зараз, щоб не забути ніколи» — своєрідний негласний девіз Днів пам’яті Василя Стуса, присвячених його 70-річчю, що з 14 січня проходять в Національному університеті «Острозька академія». Пережити його твори, почути його голос і те, що він хотів сказати, протестуючи проти оточуючого світу, і чого так боялися ті, хто мордував його, не даючи бути почутим — зрозуміти це намагаються студенти, викладачі та гості університету, проводячи літературні читання, транслюючи живий голос Стуса на студентському радіо. Завдання не з легких, бо, як зазначила ініціатор заходів в пам’ять про видатного поета Лариса Івшина, «можливо, він і сам не міг осягнути свою місію і в якому часі він живе...». Кульмінацією Днів пам’яті стала Академія пам’яті Василя Стуса, що відбулася 22 січня (див. «День» від 24 січня) за участю головного редактора газети «День» Лариси Івшиної, президента Національної радіокомпанії Віктора Набруска, ректора Національного університету «Острозька академія» професора Ігоря Пасічника, члена Національної спілки письменників, проректора Національного університету «Острозька академія» Петра Кралюка, лауреата премії імені Василя Стуса, поета та композитора Олександра Смика, відомих літературознавців, учасників Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді. Дата проведення Академії — День Соборності України — напевне, теж обрана не випадково, адже, будучи уродженцем Донбасу, живучи в Кіровограді та Києві, Василь Стус може бути героїчною постаттю для всього українського народу, а його вірші сповнені закликів до всіх «синів, що за любов тавровані».
Для когось Стус — герой, для когось — один із багатьох, проте його вірші, його життєвий шлях — частина нашої історії. Ми можемо по-різному сприймати його творчість, проте забути життєвий подвиг Стуса ми не маємо права. Пропонуємо увазі читачів роздуми студентів на тему «Мій Стус».
Юлія ДОВГАНЬ , студентка Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, учасниця Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді:
— 22 січня, в День Соборності України, в Острозькій академії відбувся день пам’яті Василя Стуса. Я хочу висловити велику вдячність ініціаторам і організаторам цього заходу. Дякую! Цей внесок до духовно-культурної скрині нашої держави справді важливий, а пам’ять про такі постаті є першою ознакою про повагу до самих себе. Одним з небагатьох письменників, гідних справжнього розуміння, захоплення та поваги, був Василь Стус. За таке недовге та важке життя людина зуміла донести до різних поколінь повноцінне почуття та усвідомлення тієї невблаганної ситуації, в якій знаходилась Україна вже багато часу. Все своє життя Василь Стус присвятив боротьбі, але не кривавій, брудній та чорній, а найвищій, яка тільки може існувати: духовній, глибинній філософії національного пробудження. Як чітко висвітлював свої почуття і переживання за свою Батьківщину Василь Стус: «...Сто років мучених надій, і сподівань, і вір, і крові синів, що за любов тавровані, сто серць, як сто палахкотінь...ти вже не згинеш, ти двожилава, земля рабована віками, і не скарать тебе душителям сибірами і соловками...» Здається, що в сучасному світі, де егоїзм панує над турботою до інших, де кожен відповідає за себе, не може з’явитися людина, яка буде так переживати за інших, страждати за цілу країну...Неймовірно, але факт. Іван Дзюба писав : «це був інтелект могутній і тонкий, і притому інтелект постійно самовдосконалюваний, самонарощуваний, з безмежними можливостями самовдосконалення і самонарощування».
Вікторія СКУБА , студентка III курсу факультету політико- інформаційного менеджменту Національного університету «Острозька академія»:
— Кожного поета ми відкриваємо для себе по-своєму. Деякі твори стають зрозумілими і невід’ємними від нашого власного «я» після першого прочитання, а до розуміння інших потрібно йти роками. І в цьому випадку варто говорити не про важливість внеску письменника у розвиток своєї країни, а про особистісне ставлення кожного до його творів. Творчість Василя Стуса не відразу стає близькою, адже, як сказав учасник Острозького клубу з Донецька Сергій Несвіт, «для того, щоб зрозуміти Стуса, потрібно досягти його інтелектуального рівня». Проте в його поезіях є глибина, до якої хочеться йти, яка стимулює читачів до інтелектуального та духовного зростання.
Ірина ПІВЕНЬ , студентка III курсу факультету романо-германських мов Національного університету «Острозька академія»:
— Дні пам’яті Василя Стуса змусили чи не кожного студента задуматись над своїм сприйняттям його творчості та переосмислити її. Та сторона особистості поета, яку ми вивчали, ще сидячи за шкільними партами, і та, яка відкривається мені зараз, — це зовсім різні кути сприйняття. Мабуть, тільки зараз я можу похвалитися хоча б певним розумінням тих думок та емоцій, які лунають у кожному вірші, у кожному творі. Більше того, в результаті проведення таких заходів переважна більшість студентів зрозуміла значення творчості поета на загальнонаціональному рівні, а хтось, можливо, так, як і я, залишив щось із цих вечорів для себе у серці.
Олексій КОСТЮЧЕНКО , студент магістеріуму спеціальності «документознавство та інформаційна діяльність» Національного університету «Острозька академія»:
— Для мене Василь Стус є одним iз небагатьох найвидатніших постатей України, життєпис і творчість якого осягнути раціонально справді важко. Його поезії, як і життя поета, є філософсько-глибокими, які примушують задуматися над своїми вчинками і, як наслідок, — оцінити себе в плані питання, що ж я зробив для своєї Батьківщини. Проведення Академії пам’яті Василя Стуса в Острозькій академії, до якої приєдналася інтелектуальна еліта України, ще раз підтверджує геніальність поета, важливу роль його постаті у формуванні державницької ідеї, у формуванні відчайдушного українського поетичного слова. Це була людина, багата силою духу, з чітко сформованою життєвою позицією — боротися за незалежність своєї держави, за процвітання своєї мови. Це людина, з якої просто варто брати приклад, яка заради кращої долі українського народу готова була пожертвувати сімейним затишком, здоров’ям і навіть власним життям. Сподіваюся, постаті Василя Стуса українці віддадуть належне, і великий поет назавжди увіковічниться у свідомості нашого народу.
