Мода та громадянське суспільство

Закостенілому суспільству з комплексом меншовартості та синдромом втрачених цінностей досить легко щось нав’язувати: чи то політтехнологічні міфи, естетичні (або антиестетичні) смаки, чи шкідливі світоглядні звички. У такому суспільстві — ледь відчутна циркуляція ідей, новаторських образів і непримітивних смислів. Воно не знає й не розуміє саме себе й переважно не здатне відтворювати своє світовідчуття (у тому числі — через моду).

Більшою мірою наразі українське суспільство є споживачем тенденцій, а не їх «виробником». І це закономірно.

Український Тиждень моди вже неодноразово запрошував до Києва закордонних модних експертів, поступово просуваючи українську моду в західному напрямку. Але це, швидше, була «точкова терапія», ніж системна робота. Але віднедавна УТМ вирішив узятися за «зовнішній вектор» серйозніше, запросивши на посаду директора з міжнародного розвитку Ukrainian Fashion Week досвідченого фешн-менеджера Мауріціо Аскеро.

І хоча в інтерв’ю «Дню» пан Мауріціо запевняє нас, що грандіозних подвигів і революцій від нього чекати не варто, певні успіхи в нього вже є. Багато в чому завдяки саме його старанням бренд відомого українського дизайнера Лілії Пустовіт L.P. by POUSTOVIT представлений і активно продається в міланському бутіку Spiga2, що належить культовому дизайнерському дуету Доменіко Дольче та Стефано Габана (про що «День» повідомляв у №9-10 від 21 січня 2011 року).

Ще один крок на шляху до інтеграції в світ інших цінностей. І знову не завдяки, а швидше всупереч політикам. Утім, не будемо про політику. Поговоримо про моду. А також про громадянське суспільство, талановитих українців і майбутній Новий Ренесанс. 

 — Мауріціо, вам доводилося займатися фешн-менеджментом у Італії, потім — у Росії та Казахстані. Зараз ви працюєте в Україні. Вочевидь, правила гри в італійській моді значно відрізняються від пострадянського простору. Яка думка у вас склалася про цей простір у модному розумінні?

— У фешн-розумінні цей простір має великий потенціал. І тут можна було б створити щось куди більш значне, ніж те, що ми маємо зараз. На жаль, пострадянська ситуація не дозволяє розвивати моду на повну силу. І в цьому — величезний парадокс. Адже до Радянського Союзу Україна, як і Росія, була дуже розвинута щодо моди та культури.

Одна з головних проблем полягає в тому, що моду в Україні не сприймають як бізнес. Тут ніхто так і не почав розвивати модну індустрію. Ніхто не готовий побачити за словом «мода» десять, двадцять, сто тисяч людей — як тих, хто виробляє одяг, так і тих, хто його одягає. В Україні живе 46 мільйонів. Їх потрібно одягнути. Для цього потрібні виробники одягу. Але оскільки в Україні їх майже немає, йде масштабний імпорт неякісних речей із Китаю, Індії. VIP-клієнти купують якісні, але теж імпортні речі. При цьому величезні гроші йдуть за кордон.

Наприклад, у Італії мода — це дійсно бізнес. Крім Versace і Gucci, існує 50 тисяч невеликих фірм, кожна з яких дає роботу трьом-чотирьом сотням людей. Вони виготовляють речі, які купують самі ж італійці.

— Для Італії мода, вочевидь, — не лише бізнес, але й національне надбання, цілий культурний пласт. Чи є такий потенціал в української моди? Як директор з міжнародного розвитку Ukrainian Fashion Week, скажіть, як ви, по-перше, бачите правильне позиціонування української моди, а по-друге, її розвиток?

— Відразу скажу, що грандіозних подвигів від мене очікувати не варто. Я не можу зробити революцію в українському дизайні, не можу будувати заводи. Я не Бог, я — маленька людина, яка має певні знання в модному бізнесі. Виходячи з цього, своє завдання щодо української моди я бачу в тому, щоб, у першу чергу, розповісти світу про її існування. Я привозитиму до України авторитетних міжнародних експертів, баєрів, журналістів, підказавши їм, на кого варто звернути увагу. Адже про українських дизайнерів практично ніхто нічого не знає, а просувати себе до Європи своїми власними силами дуже складно.

Але тут ми стикаємося з проблемою інвестицій, спонсорів, яких необхідно залучати для розвитку української модної індустрії. Необхідно збудувати систему. А почати можна з того, що світ дізнається про те, що в Україні є хороші дизайнери. І якщо їм удасться викликати інтерес, тоді іноземні інвестори самі до них прийдуть. Хоча, так чи інакше, люди, які допомагають розвивати фешн-бізнес, мають бути й усередині країни.

— Ви маєте на увазі національний бізнес?

— Так.

— Вам, через ваші професійні інтереси, часто доводиться спілкуватися з його представниками. Як ви вважаєте, вони вже дозріли для того, щоб вкладати гроші в модний бізнес?

— Чесно кажучи, навряд...

НЕМАЄ СИСТЕМИ — НЕМАЄ «ЗІРКИ»

— Ви критикуєте Український тиждень моди, стверджуючи, що він не виконує свої функції як елементу індустрії моди, а швидше є світською подією «для внутрішнього використання». Мовляв, прийшли-покрасувалися-розбіглися. Україна досі не розлучилася з психологічним станом «консервної бляшанки». І це стосується не лише моди. У зв’язку з цим — запитання. Чи можлива, на вашу думку, інтеграція до Європи через модне «поле»?

— Інтеграція має відбуватися через загальну систему культурного обміну, в тому числі — через моду. Це дуже складний процес. Я не хочу нікого критикувати в цій країні, але мені абсолютно незрозуміло, чому досі ніхто з тих, від кого залежить прийняття ухвал, не починає цей процес. Нові закони, нові митниці, нова система — без цього повноцінна інтеграція неможлива.

Але поступово вона все ж таки відбувається, в тому числі — завдяки українським дизайнерам, які крок за кроком, як би важко їм не було, виходять у світовий контекст. Наприклад, Лілія Пустовіт чи Федір Возіанов...

— До речі, як ви оцінюєте українських дизайнерів — представників середнього й молодого покоління?

— У середньому поколінні є дуже хороші дизайнери. Крім того, я бачу багато перспективних людей із хорошими ідеями, які наразі не створили системний бізнес, але мають для цього все — ентузіазм, талант, амбіції. На мій погляд, саме тому дуже важливу роль відіграє Ukrainian Fashion Week, що дає їм шанс проявити себе, їх можуть помітити люди, які допоможуть їм на основі таланту зробити бізнес. Моя роль — забезпечити Тиждень моди такими людьми. Я впевнений, вони оцінять багатьох.

Що стосується нового покоління дизайнерів, то в майбутньому вони будуть все цікавішими й цікавішими. Адже для них світ відкритий, і можливості спілкування з іншими континентами практично необмежені. Покоління, яке народилося вже після розвалу Радянського Союзу, дуже швидко розвиватиметься. Хоча існує ризик, що ці молоді люди виїжджатимуть з України в країни, які дають більше можливостей для розвитку та самореалізації.

— Але ж там дуже щільний ринок, а тут є шанс, як то кажуть, стати «зіркою».

— Тут немає шансу стати «зіркою», бо тут немає системи, яка дозволяла б дизайнерові безперешкодно виробляти одяг і продавати його. От у чому проблема.

УКРАЇНА — «ВИРОБНИК» ТЕНДЕНЦІЙ

— Мауріціо, ви працюєте в Україні вже впродовж майже восьми років. Перебуваючи в модній сфері, вам доводилося стикатися переважно з визначеним колом людей, спосіб життя і мислення яких ви, як правило, нещадно, але справедливо критикуєте. А чи знаєте ви іншу Україну? І яка вона у вашій виставі?

— На жаль, я не знайомий детально з українською історією і з країною в цілому. Але можу сказати, що в моєму розумінні інша Україна — це ті люди, які працюють для своєї родини, для розвитку свого маленького бізнесу, які крок за кроком ростуть. Вони ніколи не будуть в уряді, але щодо них я переживаю велике почуття пошани. Вважаю, що саме на цих людей варто робити ставку. Так само, як і на молоду Україну, на нове покоління. У вас є дуже багато молодих людей, які міркують і працюють у 10 разів швидше, ніж у Італії і взагалі в Європі. У нас уже склався певний спосіб життя, що зосереджується в основному довкола маркетингу та забезпечення комфортом.

Мені здається, що «буржуазія» старшого покоління вже нікого й нічого в цій країні не врятує. Крім себе. Та це сумнівно. Нові люди, які вчаться та засвоюють матеріал швидше, які можуть оцінити те, що насправді відбувається в країні — саме вони рятуватимуть Україну. Років за 10-15, не раніше.

— Ідеться про те ж таки громадянське суспільство. Як, на вашу думку, воно пов’язане з модою?

— Мода — це свого роду дзеркало — і тих, хто її створює, і тих, хто її «одягає». Безперечно, з часом українське суспільство змінюватиметься — і змінюватимуться українські дизайнери. Потрібен час, адже цей процес дуже тривалий.

Зараз наше «громадянське суспільство», на жаль, дивиться виключно на гроші. Але нове покоління має велику кількість знань, воно розвиненіше культурно. Ідучи крок за кроком Україна зможе стати країною, яка буде не лише споживачем світових тенденцій, але й сама «вироблятиме» тенденції для світу. Упевнений, що за 10-15 років ми побачимо досить багато й українців, і росіян, які добре продаватимуться в Європі.

ВИСОКА ПРОЄВРОПЕЙСЬКА КИТАЙСЬКА МОДА

— У своєму блозі на одному з українських сайтів ви згадуєте й про східний простір, зокрема, про Китай та Індію, які останнім часом досягли успіху в модному розумінні. Якщо поглянути на загальну картину модного світу, то як вона виглядає зараз? І яке місце в ній посідають Китай та Індія? У чому їхні сильні сторони?

— Загальновідомо, що в цих країнах набагато дешевше виробляти одяг. Китай вже близько 20 років є своєрідним майданчиком для виробництва європейської моди. Але зараз ця країна переходить на якісно новий рівень, засновуючи власні марки високої моди. У цій країні вже є фабрики, тканини, фарби, технології. Потрібні лише дизайнери та певна система, запустити яку Китай зможе без великих труднощів. Скоро в Мілані відкривається перша крамниця високої китайської моди. Це буде дуже дорогий одяг із високоякісних матеріалів і з дуже гарним дизайном. Новий китайський фешн.

— А яке обличчя в нової китайської моди? Це продовження китайської культури чи щось проєвропейське?

— Швидше так: європейське прочитання китайської культури. Процес уже запущено. Після Мілану буде Париж, потім — Лондон, далі — десятки нових фірм, які уважно стежать за першими кроками високої китайської моди, й відчинятимуть свої двері для китайських дизайнерів. Років так за 10-15 у Європі працюватиме маса хороших китайських дизайнерів, і ми зможемо відносно дешево купувати якісні китайські речі.

ПРО НОВИЙ РЕНЕСАНС

— Багато хто говорить про те, що Європа зараз переживає кризу цінностей. Ви її відчуваєте?

— Так, безперечно. Після Другої світової війни в Європі почалося дуже стрімке зростання рівня життя, але, в той же час, ми недостатньо прикладали зусиль для зміцнення своїх культурних цінностей. Урешті-решт, наприклад, для Італії це вилилося у величезну проблему з політичною елітою. Я маю на увазі Берлусконі та ще 20-25 людей, які зараз керують Італією. Якщо ми прямо зараз поїдемо до Мілана й заговоримо з першим-ліпшим перехожим, то, швидше за все, виявиться, що він нічого не знає про культуру, історію, музику. На відміну від тих, хто виріс у 50-60-х роках минулого століття. Для нас це величезна проблема. А ваша проблема в тому, що ви дивитеся на Європу очима туристів. Вам здається, що там усе супер — сонце, море, що все чудово в людей, які їдять спагеті. Але це не зовсім так. Європа дійсно переживає кризу цінностей. А тут, в Україні, у вас є шанс почати все спочатку, виростити нову культуру, і з пострадянського стану перестрибнути прямо в майбутнє.

— Судячи з деяких записів у вашому блозі, майбутнє уявляється вам у вигляді Нового Ренесансу.

— Так, і Новий Ренесанс буде дуже гучним. Люди зрозуміють, як це добре — інвестувати в культуру. Ми перестанемо думати лише про гроші, й пригадаємо Моцарта й Шостаковича. На київських вулицях буде дуже чисто, старовинні будівлі буде відреставровано. А поки що думаймо про те, що Ренесанс завжди починається зі змін усередині кожної окремої особистості.

Мауріціо АСКЕРО — управляючий партнер компанії Maas Markets і fashion-менеджер з 20-річним досвідом роботи в Європі та країнах СНД. Мауріціо працював в Італії, Росії, Казахстані. Тепер — в Україні, де він відомий своєю 7-річною співпрацею з Helen Marlen Group. Як директор з розвитку він відкрив 20 магазинів провідних світових брендів і вів понад 100 торгівельних марок.