Московська сага

Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки вперше взяв участь у міжнародному форумі «Дні Києва в Москві». На сцені Московського драматичного театру ім. А. Пушкіна українські актори зіграли аншлагові вистави свого репертуару — «Насмішкувате моє щастя» і «Наполеон та Корсиканка».

Ці постановки демонструють символічний зв’язок двох столиць. Обидві вистави створено режисером Михайлом Рєзниковичем у співавторстві з видатним сценографом Давидом Боровським. Цей художник, відомий московській публіці з легендарним вистав Театру на Таганці, свої перші професійні кроки робив у Києві, а Театр ім. Лесі Українки називав «творчою колискою». Крім того, вистава «Насмішкувате моє щастя» об’єднує акторів не тільки різних поколінь, але і двох дружніх театрів. Справа в тому, що 47 років тому на головну роль Антона Павловича Чехова було призначено В’ячеслава Езепова, який, ставши артистом московського Малого театру, не захотів розлучатися з улюбленою роллю, спеціально приїжджаючи в Київ на постановку. Сполучною ланкою можна вважати і те, що Микола Рушковський та Лариса Кадочникова — улюбленці київських театралів, які грають у «Насмішкувате моє щастя» з 1966 року ролі Олександра Чехова, брата класика і Ольги Кніппер-Чехової, освоювали акторське ремесло в московських вузах.

Паралелі можна проводити безкінечно, але в цьому випадку важливо те, що пещені театрали-москвичі дуже тепло сприйняли обидві постановки киян.

— Глядачі аплодували, кричали: «Браво!», — поділився враженнями актор Давид БАБАЄВ, виконавець ролі Наполеона у виставі «Наполеон та корсиканка». — Взагалі, було дуже приємно зануритися у чудову атмосферу театральної Москви, яка з роками не змінюється».

Для Театру ім. Лесі Українки «Дні Києва в Москві» стали чимось більшим, ніж тільки презентацією української культури в столиці Росії. У філії Театрального музею ім. Бахрушина — меморіальному музеї «Творча майстерня театрального художника Д. Боровського», відбулося закриття експозиції «Початок...», присвяченої рокам роботи відомого сценографа в Києві. Спеціально під закриття виставки художній керівник Національного театру російської драми ім. Лесі Українки Михайло Рєзникович представив — разом з акторами Давидом Бабаєвим і Тетяною Назаровою, — камерну версію вистави «Наполеон і корсиканка» з тим, щоб зіграти його, що називається, «навколо макета».

— Михайло Юрійович також назвав цей формат вистави «конспектом», адже не можна в просторі музею — по суті, в кімнаті — зіграти повноцінний спектакль. Це була композиція, вижимка, складена з наших сцен з Давидом Бабаєвим, — розповідає Тетяна НАЗАРОВА. — Перед глядачами був макет декорацій, навколо стояли манекени в наших костюмів з «Наполеона і корсиканки»... Після вистави Нона Скегина — багаторічний завліт видатного режисера Анатолія Ефроса, сказала, що для неї «приїзд київської Російської драми — свято, і що, на жаль, сьогодні театрам рідко вдається поговорити з глядачем «по душам».

Художній керівник Російської драми Михайло Рєзникович також провів майстер-клас для студентів курсу Михайла Швидкого культурологічного факультету МДУ. Розмова була присвячена роботі режисера і сценографа на прикладі вистав, які Михайло Юрійович ставив у співавторстві з Д.Боровським.

— Ці кілька днів видалися дуже насиченими, — поділився враженнями Михайло РЄЗНИКОВИЧ. — Вистави, майстер-клас, численні творчі зустрічі... Звичайно, всі ми трохи втомилися під час цих гастролей. Але, в принципі, наші артисти отримали потужний заряд позитивних емоцій, що для будь-якої творчої людини дуже важливо. І я ще раз переконався в тому, що справжній психологічний театр затребуваний і необхідний глядачам. Це підтвердили і московські критики, сказавши чимало теплих слів на адресу нашого театру, а публіка у залі дуже чутливо реагувала на все, що відбувається на сцені. Ми розуміємо, що не все у нас так добре, що є ще над чим працювати, в чому вдосконалюватися. Але, мені здається, ми показали москвичам досить високий рівень українського театрального мистецтва.