Музею Івана Гончара – 20 років!

5 жовтня Музей Івана Гончара (вул.Лаврська, 19) святкує свою 20 річницю.  З цієї нагоди він запрошує всіх – друзів, прихильників, колег, партнерів та всіх тих, хто цікавиться народною культурою – долучитися до святкування. У програмі – показ тематичних фільмів про життя та творчість Івана Макаровича та Музей Івана Гончара, тематичні екскурсії, відкриття ювілейної виставки «Музей Івана Гончара+20: Причетність», яка демонструватиме шлях від державного музею до національного центру, розмаїття перлин народних старожитностей та дарунки, якими поповнилася музейна збірка за останні 20 років. Після відкриття  – вечорниці та святковий концерт за участі хору «Гомін», гурту «Хорея Козацька», ансамблю «Божичі», гуртів «Буття», «Гуляй Город», «Роксоланія», «Кралиця», Школи традиційного народного танцю, дитячих гуртів «Дай Боже», «Цвітень», «Орелі», фольклорних гуртів села Фасова Макарівського району та села Демидів Вишгородського район. Гості свята – Тоня Матвієнко та Ілларія. Вхід вільний.

Нині, говорять працівники Музею, заклад «трансформується в сучасну самодостатню модель відповідно до світових стандартів і тенденцій розвитку музейної сфери». Тут започатковано нові виставкові, освітні, навчальні, наукові програми, розширено інфраструктуру – відкрито нову мистецьку галерею, музейну крамницю, засновано дитячу фольклорну школу, введено піклувальну раду; зміцнюється міжнародне партнерство (проекти з ЄС та США).

Це важливо – знайомити з красою народної культури сучасними виразними методами, показувати, що це – стильно і актуально. Про те, що музей обрав правильний шлях, свідчать, зокрема, і важливі дрібнички. Так, своїм друзям і людям, які доклалися до розбудови Музею та «небайдужою власною позицією творять Україну», Музей надіслав стильні подяки-запрошення. Отримав такий пакунок і «День» та головний редактор видання Лариса Івшина. У вишуканому паперовому пакунку, оздобленим традиційним візерунком, ми знайшли листівку із зображенням Мамая – запрошення на святкування, глиняну традиційну іграшку – вершника на коні, хліб у льняній хустці, подяку Ларисі Івшиній та ошатну книгу «Іван Гончар (Спогади про І.М. Гончара)». Все це було у пакеті, встеленому справжнім запашним сіном. Таке поєднання народного і сучасного приємно здивувало. Ми подзвонили у Музей Івана Гончара подякувати за запрошення та дізнатися про сакральні значення всіх цих речей.

«Зазвичай, за українською традицією, на більшість подій запрошують з хлібом. Часто хліб носився у хустинках, тому в нас він теж  загорнений в такий льон. Тобто, це такий інтерпретований, але елемент запрошення з хлібом найдорожчих гостей і вагомих людей для музею, – розповідає Мирослава ВЕРТЮК, заввідділом фольклору НЦНК «Музей Івана Гончара». – Коника створила відома майстриня з Опішного Ганна Діденко. Вона вже практично їх не виготовляє. Це така найбільш класична українська народна іграшка, яка в той же час є сувеніром. Цей дарунок – і подяка за співпрацю з музеєм, і запрошення на святкування 20-ї річниці».

Що стосується стильної паперової торбинки, оздобленої принтом насиченого бурякового кольору, то над її дизайном працював Микола Гончаров – художник з відомої родини митців. Сам принт був обраний зі збірки традиційних вибійок.

Як пояснює пані Мирослава, сіно –  «це скоріше вже був такий не зумисне придуманий, а сердечний привіт». «Тому що у всьому, що робить Музей, ми дотримуємося головного принципу: робити все від серця. Коли ти хочеш зробити щось не формально, а душевно, то ти шукаєш дорогі для тебе елементи і використовуєш їх. З одного боку – це, можна сказати, елемент авторського дизайну, з іншого – це трава, вирощена на рідній землі. І це стає вже дуже вагомим символом. Нам хотілося все це зробити з найбільшим теплом. До речі, всі дарунки загорнуті руками співробітників – це найважливіше», – підсумувала вона.

Детальну програму заходів – дивіться на сайті Музею.

ДОВІДКА «Дня»

Музей Івана Гончара – легендарна скарбниця, утворена однієї людиною – Іваном Гончаром (1911–1993). Із середини 1950-х років він в умовах протистояння тоталітарному режимові провадив титанічну збирацько-народознавчу роботу, в результаті якої постала збірка перлин народних старожитностей XVI–XX ст., а його хата-майстерня перетворилася на своєрідний «Ноїв ковчег» української культури.

1993 року в Києві створено державний Музей Івана Гончара. Згодом він перетворився на Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (1999); а у 2009 році Музей здобув статус національного.

Цьогоріч Музей відзначає свій 20-літній ювілей. За ці десятиліття він перетворився на авторитетний осередок народної культури. Серед звершень Музею – еволюція з хатнього музею до національного центру; цілісна (здебільшого відреставрована) збірка та подвоєння кількості експонатів без державного фінансування; інтенсивні освітні, навчальні та промоційні програми та заходи; визначна видавнича активна он-лайн присутність – кращий музейний сайт України за рейтингом ГО «Український центр розвитку музейної справи», один із перших музеїв на Google Art.