Музичний саміт у Криму

Ялтинський форум є одним із найпрестижніших музичних фестивалів у СНД і не має аналогів у світі. На одній сцені виступають знаменитості світового класу і молоді виконавці, яскраві «зірочки», які прославилися на престижних різноманітних конкурсах.

«ТАКУ ДОЗУ ВИТРИМАЄ НЕ КОЖЕН...»

«П’ять днів ялтинці та гос ті курорту мали унікальну можливість побувати на різних концертах, — сказав один із організаторів форуму, генеральний директор «України-мистецької» Василь Стасюк. — Ми запросили провідних співаків та музикантів нашої країни: Марію Стеф’юк, Національний симфонічний оркестр України під керівництвом Володимира Сіренка, Камерний хор «Київ» (диригент Микола Гобдич) та інших. Iз Великої Британії прилетів скрипаль-віртуоз Дмитро Ткаченко. Незважаючи на молодість, він сьогодні є одним із найвідоміших музикантів нашого часу. Справжнім подарунком для меломанів стали виступи солістів Національної опери України: Ольги Нагорної, Андрія Романенка, Сергія Магери, Оксани Дикої, які є переможцями та лауреатами вокального конкурсу у Львові ім. Соломії Крушельницької. Впевнений, що глядачі запам’ятали імена Валерії Мірош (Керч), Марії Кім та Ігоря Четуєва (обоє піаністи iз Севастополя) та іншi. На одній сцені з українськими майстрами виступали російські артисти: Василь Лановий, Марина Андреєва, Максим Федотов, Галина Петрова, Денис Мацуєв, Геннадій Дзюбенко, Дмитро Трапезников, Вадим Руденко i ще багато iнших.

Пройшли переговори з нашими парнтерами з Російської компанії «Співдружність», щоб уже з наступного року спільно проводити не лише фестивалі, але й гастролі артистів по Україні та РФ».

Програму відкриття фесту було складено на різний смак: прозвучали арії з опер, камерні та симфонічні твори, народні пісні, романси. І вечір розтягнувся на чотири години. Це виявилося забагато для публіки (тим більше, що концерт ішов без перерви) і на третій годині програми глядачі почали залишати «Ювілейний» зал... Але, як дотепно відзначив ведучий фестивалю Святослав Белза: «Не кожен витримає таку дозу музики на душу населення». А ті, хто досидів до кінця концерту, не були розчарованi. Усі зайняті в програмі були прекрасні, але особливо хочеться виділити музикантів Національного симфонічного оркестру України та маестро В. Сіренка. Саме вони акомпанували всім учасникам, виступали сольно. За п’ять днів Володимир Федорович, постійно зайнятий на репетиціях, зумів лише один раз скупатися в морі. Сам працював на знос, і музиканти трудилися до сьомого поту. Запрошення Сіренка до Ялти стало справжнім подарунком і для слухачів, і для артистів. Сьогодні Володимир Федорович є одним із кращих диригентів. Найскладніший твір він зі своїми підопічними виконує легко, витончено і разом з тим могутньо. Кожен звук був почутий у залі. Маестро уважний і до зірок, і молодих артистів. Усі знають: якщо за пультом Сіренко, то концерт пройде чисто — гладесенько-рiвнесенько.

Варто відзначити блискучий конферанс Святослава Ігоревича Белзи. Він так майстерно оголошував виступи російських артистів, знаходячи для кожного виконавця ту родзинку, яка виграшно анонсувала номер та артиста. Не хочу образити наших ведучих — чарівних красунь киянку Оксану Антонюк та ялтинку Ірину Мартиненко, але вони говорили переважно лише те, що написано в програмі, а їхній старший колега імпровізував. Наприклад: «А зараз перед вами виступить відомий скрипаль Максим Федотов, якого критики називають «російським Паганіні». Музикант не лише зовні схожий на великого італійського віртуоза, але у його темпераменті та грі є щось демонічне. Одного разу він виступав у Італії, в одному з соборів. Варто було прозвучати в його інтерпретації «Диявольським трелям», як вибухнула гроза. Я сподіваюся, що сьогодні у нас ніякого погодного катаклізму не трапиться... Я нагадаю, що Максим — син відомого диригента Маріїнського театру Віктора Федотова, на жаль, померлого рік тому. Він не лише продовжив музичну династію як скрипаль, але нещодавно розкрився ще один його талант — він почав диригувати. Федотов — лауреат багатьох міжнародних конкурсів, у тому числі й Паганіні, президент асоціації лауреатів Конкурсу ім. Чайковського. Його титули можна довго перераховувати. Концертну діяльність М. Федотов поєднує з викладанням у музучилищі ім. Гнесіних. 12 років тому народився творчий дует скрипаля і піаністки, Галини Петрової. Для них спеціально пише аранжування Аїда Ісакова». А ось взірець українського конферансу: «Виступає Марія Стеф’юк — народна артистка України, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, солістка Національної опери України». Відчули різницю? Як справедливо зазначила прима київської Опери Ольга Нагорна: «Після представлення артиста з вуст Белзи півзалу ставали ним підкореними. Виступати після такого авансу легко. У мене склалося таке враження, що Святослав Ігоревич не лише знає про артистів усе, але і є їхнім кращим другом».

На жаль, не всі глядачі витримали музичний марафон, і тому організатори фестивалю, врахувавши досвід, свої подальші програми робили більш компактними, динамічними.

ЛЛЮТЬСЯ ПІСНІ, ЛЛЮТЬСЯ ВИНА

Шефський концерт на заводі «Массандра» став справжнім сюрпризом для гостей та господарів. Ще дорогою артисти думали, а як приймуть класику массандрівці? Але хвилювання були марними. Винороби виявилися прекрасними слухачами. Зрозуміло, коли підспівують такі популярні пісні, як «Дивлюсь я на небо» або «Чорнії брови, карії очі», та працівники заводу, виявляється, добре знають і «Закоханого солдата» Каніо. А коли у фіналі Андрій Романенко взяв баян і зазвучала «Гей, наливайте повнії чари», то глядачі встали разом з Нагорною, Дикою, Стеф’юк, Магерою, піаністкою Мірош, скрипалем Ткаченко і заспівали хором.

Після концерту нашому артдесанту показали погреби, де зберігаються відомі на весь світ колекційні вина.

— Цього року «Массандра» відзначає свій 110-річний ювілей, — розповів гендиректор підприємства Микола Бойко. — З нашого заводу розпочалося слов’янське виноробство. Сьогодні об’єднання випускає 65 марок продукції екстракласу. Винам «Массандри» присуджено чотири супер Гран-прі, кубок Гран- прі та 190 золотих та срібних медалей. У нас зберігається близько мільйона пляшок колекційного вина різних марок і часу їхнього виготовлення. Так, у 2001 р. на аукціоні Сотбіс пляшку «Хереса де ля Фронтера» (1775 року розливу) було продано за 50 тис. доларів...

Цей рік для виноробів складається важко. У квітні були заморозки, літо дощове, а на початку серпня три господарства ще постраждали від сильного граду. Урожай є, але він важко дістається.

Артисти побачили, як народжується вино. Виявляється, воно живе і вимагає до себе безлiч уваги. Навіть захворіти може. Тоді його доводиться лікувати. Створення хорошого вина — справжнє мистецтво. Потім гостей запросили до дегустаційного залу. Запропонували оцінити 12 сортів — один кращий за інший. Пропонуючи кожен сорт, інженер- технолог Світлана Удовиченко детально розповідала, чим відрізняються вина. Нагадуючи, що треба пити вино маленькими ковтками, вдихаючи аромат, розглядаючи колір, смакуючи напій, і лише тоді можна оцінити всю його розкіш. Усі прицокували, причмокували, але коли запропонували спробувати «Мускат білий Червоного каменя» (одна із найвідоміших марок «Массандри», яка завоювала 18 медалей, чотири міжнародні кубки), то це вино всі, не змовляючись, визнали фаворитом дегустації. Справжній нектар: масляний, обволікаючий смак. За один вечір ми стали гурманами. Могли тільки підтвердити слова Максима Горького, який написав у книзі відгуків: «Поїхав порівняно тверезим лише через брак часу».

«ДАМА З СОБАЧКОЮ» ТА «ДИПЛОМАТ»

Кожен рік «Зірки планети» розширюють свої програми. Цього разу з’явилися майстер- класи. Їх провів московський скрипаль Едуард Грач. А в Будинку-музеї А. П. Чехова пройшов літературний вечір популярних акторів Театру ім. Вахтангова Василя Ланового та Олексія Кузнєцова. Спочатку прозвучали пушкінські вірші, а потім показали інсценізацію чеховського оповідання «Дипломат». Невеликий зал не зміг розмістити всіх бажаючих. Ті ж, кому пощастило потрапити на вечір, отримали істинну насолоду. Насміялися до сліз. Акторів не хотіли відпускати, але на фесті все розписано по хвилинах, і дружним натовпом і артисти, і глядачі побігли на Ялтинську набережну. Взагалі-то під’їхали на автобусах, а Чехов, як сказав директор Будинку-музею письменника Геннадій Шалюгін: «Долав цей шлях пішки за 22 хвилини». В урочистій обстановці відкрили пам’ятник «Антону Чехову і дамі з собачкою».

Цю скульптурну композицію подарували місту у зв’язку зi сторіччям від дня смерті письменника. Створили пам’ятник московські скульптори Геннадій та Федір Паршини. Подивитися на скульптурну новинку зібралося чимало народу. Але Геннадію Олексійовичу довелося не лише приймати привітання, але й відбиватися від нападок представників ЗМІ. Справа в тiм, що напередодні торжеств у «Кримській правді» було опубліковано відкритого листа Сергія Соловйова, який звинуватив Паршинiв у крадіжці (!). Виявляється, ідея пам’ятника «Дами з собачкою» належить знаменитому кінорежисеру, а не автору скульптури. Тому Соловйов має намір захищати свої права в суді, і в цьому делікатному питанні його підтримує Московська академія мистецтв. «День» попросив Г. О. Паршина прокоментувати ситуацію.

«Статтю не читав, — зізнався Геннадій Олексійович. — А ідеї взагалі витають у повітрі. Так можна, подивившись на сонце, сказати, що воно лише моє. Над скульптурою ми з сином працювали три роки. Федір робив ескізи олівцем. Їх понад сотні, а я — три гіпсові варіанти, перш ніж відлити скульптуру в бронзі. Я дуже люблю відому картину Хейфіца «Дама з собачкою», у якій блискуче грали Ія Савіна та Олексій Баталов, але ми вирішили зробити пам’ятник не фільму та акторам, а Чехову та його героям. Тому ніякої схожості з Савіною та Баталовим ви не знайдете». (На мій суб’єктивний погляд, портретної схожості і з Антоном Павловичем мало. — Т. П. ) Втім, це аніскільки не засмучує ялтинців та гостей курорту. Діти громадяться верхи на бронзовий шпіц, а дорослі охоче фотографуються на згадку.

ЯЛТИНСЬКІ КАНІКУЛИ

«Зіркам планети» не дає погаснути, а навпаки, допомагає сяяти яскравіше художній керівник проекту та головний режисер фесту Галина Рижова, продовживши справу свого чоловіка, відомого режисера Олега Рижова, який, на жаль, у розквіті сил від серцевого нападу відійшов два роки тому у вічність. Форум у Ялті — краща пам’ять про Олега Борисовича.

— Я вже ветеран форуму, — зізнався Святослав Белза, — і бачу, як «Зірки...» набирають дедалі більшої висоти. Сподіваюся побувати й на десятому фестивалі. Значення його важко переоцінити — це по суті музичний саміт Росії та України в Ялті.

— Мене радує, що фест, який відзначив свій перший ювілей, спочатку відмовився від естради як жанру, — сказав Василь Лановий. — Адже, як правило, на фестивалях найбільші почесті у естрадників. А естрада — це вода, яка розбавляє гарне вино. Повірте, я зовсім не проти естради. Популярна музика має безлiч шанувальників. Але справжню красу епох все-таки передає класика. Організатори презентували програму на різні музичні смаки. Прозвучали кращі твори світового і слов’янського репертуару, фольклор. Мене радує, що щороку фестиваль відкриває нові імена. Цікаві концерти були не лише на головному майданчику в «Ювілейному», але й, наприклад, у Лівадійському палаці. Ми разом iз моїм колегою Олексієм Кузнєцовим взяли участь у програмі «О. С. Пушкін у російській музиці». Цей вечір можна назвати міжнародним проектом. Разом з нами виступали музиканти Симфонічного оркестру Кримської філармонії, а диригував київський маестро Володимир Сіренко. Я читав «Метель» під акомпанемент тонкої та ліричної музики Георгія Свиридова. Пушкінську повість я підготував до 200-річчя Олександра Сергійовича. Виступав з різними колективами, диригентами, але Сіренко — один із кращих. Ми з маестро вирішили продовжити нашу співпрацю і показати програму в Києві.

На згадку про фестиваль Василю Семеновичу, який відзначив у цьому році своє 70-річчя, массандрівці подарували вино з колекції заводу 1934 року. Лановий з усмішкою відзначив: «Ніколи раніше не тримав у руках пляшку — свою однолітку».

— Я вперше на цьому фестивалі, — підкреслив Сергій Магера. — Прекрасне місто, чудове море, прекрасна публіка. Щоправда, нам вдалося лише двічі сходити на пляж. Але я все одно задоволений. Передусім тому, що тут зібралася прекрасна команда професіоналів: Лановий, Белза, Стеф’юк. Вдалося поспілкуватися з друзями — Ольгою Нагорною, Оксаною Дикою, Андрієм Романенком. На фесті особлива атмосфера — святкова.

У незвичній для себе ролі опинився Володимир Крайнєв — пересічного глядача. Знаменитий піаніст і педагог, разом зі своєю дружиною, відомим тренером з фігурного катання Тетяною Тарасовою, відпочиваючи в Криму, спеціально приїжджали на концерти, щоб послухати молодих. Якщо піаніст Денис Мацуєв та скрипаль Дмитро Ткаченко — вже світові знаменитості, то Ігор Четуєв, Марія Кім та Валерія Мірош — «зірочки», у яких попереду величезне творче майбутнє. Як зазначив маестро Володимир Сіренко: «Мені цікаво бачити, як від форуму до форуму зростають та мужніють молоді виконавці: з бридких «каченят» перетворюючись на прекрасних лебедів, стаючи відомими і запитаними музикантами не лише на батьківщині, але і в різних країнах.

Особливу ялтинську атмосферу відзначали Ольга Нагорна, Оксана Дика, Денис Мацуєв, Андрій Романенко.

Випускниця Севастопольської музшколи №1, нині студентка Вищої музичної школи в Ганновері (клас В. Крайнєва), Марія Кім зізналася, що з величезним задоволенням взяла участь у фестивалі. Iз 13 років мене запрошував на музичні форуми О. Б. Рижов. На пам’ять про чудового майстра я виступила і цього разу.

Маленькою принцесою стала семикласниця Валерія Мірош, яка приїхала до Ялти з Франції (виступала на Міжнародному фестивалі La Rock d*Anteran). Дуже добре виступала, заслуживши оплески не лише глядачів, але й маестро Сіренка, а також свого педагога Валентини Нікішиної.

— Лерочка виросла, перетворилася на чарівну дівчину, — не приховувала своєї гордості Валентина Інокентіївна. — Сьогодні вона вже юний майстер. Якщо раніше Лера лише подавала надії, то сьогодні вона маленька, але яскрава «зірочка». Зростає, підкорюючи нові вершини. Після перемог на Конкурсах ім. В. Горовиця та В. Крайнєва справжнім подарунком у її долі стала зустріч з Володимиром Всеволодовичем. Він вдихнув нове життя в Лерочку, відкриваючи нові горизонти в музиці. Маестро веде її за руку у велике мистецтво. Він не лише дає Лері майстер- класи, але й запрошує на концерти. Велика честь для молодого виконавця грати разом із кращими майстрами світу. Наприклад, на ювілеї маестро Мірош грала у Великому залі Московської консерваторії. Володимир Всеволодович її запрошує і на гастролі за кордон. Вона вже виступала в Німеччині, Іспанії, Франції, і це лише початок її творчого шляху. Крайнєв хоче, щоб, закінчивши школу, вона продовжила заняття в Ганновері в його класі. Мене радує, що Лера аніскільки не «зазіркувалась». Навпаки, у неї з’явилося ще більше відповідальності перед виступом.

Швидко пролетіли фестивальні дні. Організатори «Зірок планети» можуть перевести подих. Форум, у цілому, вийшов. Є цікаві задуми, що ще показати новенького глядачам, а це означає, що фест буде жити. До побачення, Ялто, — до зустрічі наступного року.