Музика руху

У Маріупольському міському центрі сучасного мистецтва імені А. Куїнджі вперше експонують роботи краматорських художників Марини та Костянтина Князевих.

Дуетом яскравих індивідуальностей називають їхню творчість. Їхні життєві шляхи зустрілися та поєдналися у Львові в період навчання в Державному інституті прикладного та декоративного мистецтва. Марина приїхала до України з далекого Петропавловська-Камчатського, в 1981 році закінчила Вижницьке училище прикладного мистецтва. За плечима краматорчанина Костянтина Князева були нелегкі випробування на війні в Афганістані. Марина вступила на відділення художнього текстилю, а Костянтин — монументального живопису. Львівська високопрофесіональна школа дозволила швидко розкритися індивідуальностям художників. Водночас їхні роботи доповнюють одна одну й сприймаються як такий собі єдиний початок. Вдивляючись у живописний простір картин Марини Князевої «Діамантові дороги», «Жертва вечірня», Костянтина Князева «Древо», «Свідки» (триптих) та багато інших раптом у тиші виставочного залу чуєш музику і потім розумієш, що це звучать картини. Вони випромінюють музику кольору, світла, химерних ліній, музику станів природи та людських почуттів. Ось немов би все навколо завмерло, випалене сонцем та розплавлене спекою («У пустелі». К. Князев, полотно,олія). Руки самотньої людини опущені, очі заплющені, плечі придавлені тяжким вантажем, наче всі надії вже поховані і в душі — пустеля. Але звідкись долинають акорди органа, немов звуки руху, що зароджується з нерухомості. Вражають і картини Марини Князевої, написані в техніці вільного розпису по тканині, які художниця називає текстильними картинами-роздумами.

Костянтин Князев каже, що художник — не лицедій, а малювання — не гра. «Коли зароджувалося мистецтво, малювання було священнодійством і до цього треба так і ставитися».