Музиканти посміхаються

Він — один із відомих та успішних вітчизняних композиторів, диригентiв, баяністiв; художній керівник камерного ансамблю «Нова музика в Україні» та засновник однойменної концертної серії. Твори Володимира Рунчака виконуються на численних фестивалях і концертах сучасної музики в Україні та за кордоном. У квітні минулого року композитор став лауреатом першої премії на Міжнародному конкурсу в Таїланді. Того ж року прозвучали прем’єри його «Дуелі» та «Квадрамузики-3» на 14 му світовому конгресі саксофоністів у місті Любляна (Словенія).

Концертна програма цього вечора виявилася досить різноманітною та складалася з творів контрастних за настроєм та темою. Слухачів вразила різноманітність ансамблів, над якими композитор невтомно експериментує. В концерті взяли участь музиканти камерного ансамблю «Нова музика в Україні» (художній керівник та диригент — В. Рунчак).

Перше відділення було присвячено духовній музиці, прозвучали прем’єрні версії творів Рунчака. Вечір відкрила молитва «Отче наш» для сопрано на англійські канонічні тексти. Слід зазначити, що ансамбль «Нова музика в Україні» вирізняється високопрофесійними, яскравими виконавцями. Серед них — співачка Людмила Войнаровська, яка й виконала «Отче наш». Проникливе виконання сопрано прикрасив дівочий хор, фрагментарний супровід якого звучав у вигляді фонограми з ефектом рефібрації (відлуння) костьольного залу.

«Ave Maria» у виконанні дуету Людмили Войнаровської та Андрія Дьоміна вразила публіку драматичною напругою та точно вивіреною експериментаторською технікою виконання. Здивувала також і текстова основа твору — німецькі тексти Вальтера Скотта, які у XIX ст. використав також Ф. Шуберт для своєї «Ave Maria». Проте «Ave Maria» В. Рунчака — твір самобутній і на слух не викликає ніяких асоціацій із твором Шуберта. Тут голос народжується з тиші, нагадує стенання та врешті-решт виривається на свободу, здавалося б із надлюдськими зусиллями, дуже гучно та високо. Але таке оманливе враження виникло завдяки стрімкому гліссандо та тривалому утриманню голосом ноти до-діез малої октави настільки, наскільки це було можливим для сопрано Войнаровської. Такий виконавський прийом не можна зустріти в жодній класичній партії класичного репертуару для сопрано та меццо-сопрано. Дуже детально розписана партія для кларнету теж виявилася новаторством Володимира Рунчака. Найбільш цікавим у творчому вечорі Рунчака став твір «Зі мною ще хтось» за біблійними «Заповідями Блаженства» для саксофона, труби і фортепіано, який виконали відповідно: Артем Голоднюк, Сергій Дем’янчук та Дмитро Таванець. «Три Заповіді» являли собою складну психологічну трилогію: «Ті, що плачуть», «Ті, що за правду гнані» та «Блаженні серцем». Злагоджене тріо один в один слідувало контексту твору, ілюструючи нюанси людських почуттів.

Цікавим виявився розподіл партій між музикантами згідно з функціональними можливостями інструментів. «Три Заповіді» виконували разом усі троє, але у певні моменти кожен iз них займав провідну роль. У першому відділенні прозвучали також загадкові «Три лілії» для тріо: флейта, альт та арфа, у виконанні В’ячеслава Басова, Галини Кузьменко та Наталії Ізмайлової. Друге відділення вечора було присвячено ігровим творам інструментального театру, головною ознакою якого є насамперед візуальне сприйняття музики. Прозвучали світові прем’єри композитора із дотепними жартами та музичними витівками.

— В сучасному академічному мистецтві занадто багато надмірної серйозності, — вважає В. Рунчак. — Навіть Петро Чайковський, відомий широкій публіці як автор серйозної музики до опер та балетів, жартував у своїх творах. Просто у кожну епоху композитори жартують по-різному. Публіка, яка приходить на концерт, не повинна засинати від музики.