«На світлинах — сутність усіх подій»

Майже місяць полтавці та гості міста мали можливість споглядати у виставковій залі Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. Миколи Ярошенка більше двохсот найкращих світлин, зроблених у 2014 році майстрами фотоапарату. За цей час виставку відвідало щонайменше 2,5 тисячі відвідувачів. Це були люди різного віку та соціального статусу. Приходили як великими групами, так і поодинці, розповідає Алла ТИМОШЕНКО, завідувач відділу науково-масової та виставкової роботи Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, член Спілки художників України. «Те, що люди цікавляться, — це, безумовно, добре. Експозиція у відвідувачів викликала доволі різні почуття, адже в ній представлені і дещо провокативні фотографії, наприклад, ті, на яких зображені одіозні президенти України і Росії (при вході були розміщені світлини із зустрічі колишнього президента Януковича та Путіна. — Авт.). Взагалі представлені фотографії гостросюжетні й динамічні, на мій погляд, вони дуже цікаві. Людина, яка приходить сюди на певний час, не в змозі оцінити всі фотосюжети. Велика кількість світлин — це добре, але в пам’яті відвідувачів залишиться лише певна частина побаченого. Я знаю таких людей, які приходили по 3-5 разів, щоб детальніше ознайомитися з кожною роботою».

Один із партнерів в організації «Днів «Дня» в Полтаві», ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, професор Микола СТЕПАНЕНКО зауважує: «Ця виставка — болюча відповідь на виклики дня. Вона вразила своїм змістом. День тільки-но збіг, а він уже так красиво задокументований у світлинах і так емоційно впливає на кожного відвідувача, нікого не залишаючи байдужим. Єднання в тематиці сумного, журного, смерті зі світлим і радісним, із життям... Це вдалося поєднати. Тому, думаю, що ця виставка була особливою в нашому мистецькому житті. Про неї говоритимуть ще довго, бо результат її вагомий. На мою думку, вона вплинула на свідомість, загострила патріотизм, спонукала до роздумів навіть тих людей, які стояли осторонь. Але коли опинилися в цьому мистецькому вирі, вони свою байдужість розпорошили і поповнили ряди достойників, які живуть Україною, у яких вона в серці».

ФОТОВИСТАВКУ «День»-2014 У ПОЛТАВІ ВІДВІДАЛИ ЩОНАЙМЕНШЕ ДВІ З ПОЛОВИНОЮ ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ. ДЛЯ ПОЛТАВИ ЦЕ НЕАБИЯКА КІЛЬКІСТЬ, КАЖУТЬ СПІВРОБІТНИКИ ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

«Я побачив на цих фотографіях Україну справжньою, якою вона є, — продовжує Микола Іванович. — Наша країна сьогодні за крок від великої небезпеки. Україна, яка несе втрати, Україна, яка виборює свободу і незалежність. Мабуть, треба так і діяти, так і говорити, реально подавати події без будь-яких применшень. Нам треба сміливо дивитися майбутньому в очі, щоб завтра у нас була перспектива і ми знали, як діяти і як нам бути. Я поділяю думку одного з наших викладачів, який запропонував створити із певної частини світлин постійно діючу експозицію у стінах нашого університету. По-перше, ці фото є справжніми витворами мистецтва, по-друге, вони документують певний відтинок історії України, по-третє, ці знімки своєю актуальністю ніколи не збідніють навіть у той час, коли у нас настане повний мир. Якщо це буде можливо, я із задоволенням підтримаю таку ініціативу і буду вдячний господарям, якщо вони дозволять це зробити».

«Мене вже майже місяць супроводжує той катарсис, який я пережив під час відвідування виставки, а я був там не один раз. Ловлю себе на тому, що думки і концепти, висловлені на круглому столі з полтавцями Ларисою Івшиною, я так чи інакше цитую під час читання лекцій, зустрічей з кураторською групою. І зокрема книгу, яку вона мені подарувала, — «Україна Incognita ТОР 25», — ділиться Гліб КУДРЯШОВ, доцент кафедри журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. — Спостерігаю, що після відвідування виставки у студентів триває внутрішня дискусія — не позірно-публічна, але, можливо, вони дають відповіді на ті конфлікти, свідками яких ми стаємо. Тобто це влучання в кілька цілей одночасно. І в інформаційне, і в емоційне поле кожної людини. Впевнений, що наші студенти-педагоги обов’язково понесуть нові ідеї і думки, що викликали в них фотографії, у шкільні класи і нові аудиторії. Ця виставка стала подією обласного масштабу. Думаю, що зі мною погодяться всі полтавці, які побачили кращі світлини шістнадцятого міжнародного фотоконкурсу «Дня», — нам хочеться і сімнадцяту, і вісімнадцяту, і всі інші фотовиставки газети «День» побачити в рідному місті! Я ще раз запрошую Ларису Олексіївну від імені нашої університетської спільноти приїхати і провести круглий стіл у студентській аудиторії».

ЛІДЕРОМ ГЛЯДАЦЬКИХ СИМПАТІЙ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ГОЛОСУВАННЯ ПОЛТАВЦІВ СТАВ ЗНІМОК ФОТОКОРА «Дня» МИКОЛИ ТИМЧЕНКА «ПРОВОДИ»

Назбиралося й чимало нових дописів у книзі відгуків. Ось деякі з них:

«Дякуємо за виставку! Вона змусила задуматися над нашим буттям. Викликала різні емоції», — написав автор, що не залишив підпису. Знову невідомий автор: «Дорогі створювачі цієї виставки! Ви талановиті люди, які відчувають потребу показати нам, простим громадянам, серед цієї атмосфери, яка є зараз, війну у всіх її проявах. Ця виставка є дуже зворушливою, смішною, ненависною, милою і щирою водночас. Перед цими фото можна і плакати, і сміятися, і сердитися на наших політиків».

А ось що говорять відвідувачі:

«ВИСТАВКА ВБИВАЄ БАЙДУЖІСТЬ»

 Iнна ПАЛКАН, студентка:

— Фотовиставка просто вражаюча. Ми всі знаємо про ті події, які відбуваються на сході нашої країни, але більшість людей навіть не здогадуються, наскільки все це жахливо для мешканців, які проживають безпосередньо там, у зоні війни. Тому я вважаю, що ця виставка дуже потрібна, бо вона вбиває байдужість у серцях тих, хто побачив ці фото. На світлинах я побачила Україну такою, якою б не хотіла ніколи бачити.

«ТАКІ ПРОЕКТИ ЄДНАЮТЬ ЛЮДЕЙ»

 Тетяна ОЛЕФIРЕНКО, головний спеціаліст відділу ЗМI департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської ОДА:

— Обласна державна адміністрація допомогла в організації Днів «Дня» у Полтаві. Ми бачили, як «День» представляв свою фотовиставку в інших містах України, і було цікаво побачити цей проект тут. Я вперше на такій виставці і в захопленні від неї. Запам’яталася фотографія «Цибулька» Євгена Тимченка, бабуся на знімку — яскравий персонаж. Взагалі, фотовиставка «Дня» вражає розмаїттям: тут гострі події і буденне життя, сьогодення та минуле. Такі проекти єднають людей, а зараз це дуже важливо.

Нині люди змінюються — і не лише у Полтаві, а у кожному місті. Люди гуртуються заради спільної мети. Сьогодні це — перемога, і не лише звитяга України на сході, а й перемога кожної людини над своїми слабостями. Кожен повинен робити щось важливе для країни. І ваша фотовиставка надихає на це.

«СЮЖЕТИ — ПРОМОВИСТІ І НЕ ВИМАГАЮТЬ КОМЕНТАРІВ»

 Iгор ХИТРОВ, художник, фотолюбитель:

— Тут багато репортажних світлин. Деякі фотографи мають гарне чуття на актуальний матеріал. Самі сюжети промовисті і часто не вимагають окремих коментарів. Сподобався знімок «Справжній розмір» Олександра Косарєва з маленьким бюстом Леніна. Вражають фотографії із зони АТО. Ситуація на сході України — наша біда, трагедія для усіх. У таких репортажних світлинах — сутність подій, що відбуваються. Історія, в основному, пишеться об’єктивом. І телекамерою, і фотоапаратом.

Фотографія — моя найбільша любов. Подобається знімати природу: її психологію, відносини з людиною, гумористичні сценки. Наприклад, минулої весни сфотографував дерево: стовбур мертвий, сухий, але з нього вибився пагін з квіточкою. Є у мене фотографія, яку назвав «Все одно». На світлині — дерево, зрізане таким чином, наче у нього є голова, і на цій «голові» є щілина, схожа на скривлений рот. Виходить, ніби глузлива гримаса, наче хтось каже: «А нам все одно!».

«ТУТ — ТАКІ ПРЕКРАСНІ ОБЛИЧЧЯ, СПОВНЕНІ СИЛИ ДУХУ, ВПЕВНЕНОСТІ ТА РІШУЧОСТІ»

 Микола КУЛЬЧИЦЬКИЙ, голова Полтавського обласного об’єднання товариства «Просвіта», народний депутат чотирьох скликань:

— Біля кожної фотографії я стояв по кілька хвилин і думав, як же чекав на цей час Василь Стус, Микола Литвин, Олекса Тихий... Як вони чекали такого піднесення, героїзму, національного духу. Вони наодинці протистояли окупаційній тоталітарній машині. А тут — такі прекрасні обличчя, сповнені сили духу, впевненості у своїй правоті та рішучості. А найбільше мене вразила фотографія «Побачення» Тимченка. А також — світлі дитячі обличчя. Діти на фотографіях дивляться на світ дорослих — і не розуміють, що відбувається. А загалом — Україна тут «інша». Україна тут та, яку чекали наші мученики всі ці роки російської окупації нашої країни. «Дню» — великий уклін.

«ЕКСПОЗИЦІЯ СИМВОЛІЗУЄ: НАША КРАЇНА БУДЕ ЄДИНОЮ Й НЕПОДІЛЬНОЮ»

 Анжела КОРОТКА, студентка першого курсу історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету:

— Експозиція з найперших світлин викликає дуже емоційне враження. Майдан, АТО... Усі ці події залишають сумний відбиток у нашому розумі і серцях. На жаль, це такі українські реалії, від яких ми нікуди не можемо подітися. Але закінчення експозиції, — в іншому кінці залу, — неначе символізує, що зовсім скоро наша країна буде єдина і неподільна, зброя буде покладена, а мирне небо засяє світлими барвами.

«ЯК ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ У ВАШІЙ НАСТУПНІЙ ВИСТАВЦІ НЕ БУЛО ФОТО З ВІЙНИ»

 Сергій ЯНАЧИК, студент Полтавського університету економіки та торгівлі:

— Я вражений рівнем представлених робіт. Ніколи не думав, що фотографії можуть так багато говорити та настільки сильно передавати емоції. Особливо відзначив передвоєнну та воєнну тематику. Важливо розуміти, чому це відбулося і що буде з країною далі. Мені також подобається сама побудова композиції. Спочатку психологічно нейтральні фото, далі — Майдан, потім — АТО... Але в середині цього жахіття — діти. І ти доходиш до кінця виставки й розумієш — ми маємо перемогти. Як хочеться, щоб у вашій наступній виставці вже не було фото з війни...

* * *

Який же знімок найбільше вразив полтавців? Лідером глядацьких симпатій став знімок фотокора «Дня» Миколи Тимченка «Проводи», друге місце — у «Весілля» Владислава Мусієнка, третє — в «Багатої нареченої» Юрка Дячишина.

І хоч фотовиставка завершилася, проте дні «Дня» в Полтаві тривають. Адже «сухим залишком» їх є нові плани і поява нових партнерів. Компанія «Полтава — Сад» купила книги з Бібліотеки дня для 44-х шкіл Полтави і району! Урочисте вручення їх відбудеться вже цієї середи. 4 березня Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка прийматиме редакційний «інтелектуальний десант». Редактор сторінки «Україна Incognia» Ігор Сюндюков спілкуватиметься зі студентами університету про роль газети «День» в очищенні історичної свідомості українців. Також на акції будуть представлені видання з Бібліотеки газети і — найцікавіше для полтавців — останній випуск глянцевого додатка «Маршрут № 1», присвячений Полтаві. Початок заходу о 13.00!

ДО ТЕМИ!

«У НАС — НАЙКРАЩІ ЛЮДИ»

«День» познайомився з полтавчанином Павлом, якого наша фотовиставка надихнула передплатити газету та придбати наші книжки. А ще — кілька разів поспіль привести на виставку своїх друзів

Марія ПРОКОПЕНКО, «День»

Мандрівник із Полтави Павло був так вражений фотовиставкою «Дня» у рідній Полтаві, що ще кілька разів приводив туди своїх друзів. «Половина жителів міста не розуміють, що в країні війна. Виставка налаштовує на усвідомлення цього, — розповідає Павло. — На виставці «Дня» — біль, тут представлено знімки-рани. Багато людей пройшли через Майдан, багатьох ми втратили, тому це болісно. Але виставка шикарна. Я бачив зображене на світлинах безліч разів у реальності, бо живу цим. Тому мене приваблюють мирні, яскраві знімки».

Після того, як потрапив на фотовиставку, Павло зацікавився газетою «День» та її проектами. «Раніше для мене не було різниці між різними українськими виданнями, — зізнається Павло. — З «Днем» познайомився два-три тижні тому. Бачу, що тут сконцентровано інформаційні «вершки», потрібні, щоб людина ідентифікувала себе як українця». Зараз мандрівник передплатив українську та англійську версії видання, щоб дізнаватися нове і вивчати мови.

За фахом Павло інженер-будівельник, але п’ять років лише подорожує, здебільшого автостопом. Був у Таїланді, Туреччині, Шрі-Ланці, Об’єднаних Арабських Еміратах, об’їхав навколо Чорного моря. Позаторік Павло хотів декілька років подорожувати країнами Південно-Східної Азії. Вже почав мандрівку, але Майдан змінив задуми. Рівно рік тому чоловік повернувся до України з Бангкоку. Важливо було зрозуміти, що коїться в Україні. Головні події Майдану вже минули, але почався конфлікт на сході. Тепер Павло — волонтер, допомагає військовим. Полтавець упевнений, що всі омріяні подорожі — ще попереду.

Поки Павло їздить лише Україною і суто у справах. Нещодавно завітав до Києва. Заразом зайшов до редакції «Дня» і придбав «Підривну літературу». «Купив би все, але грошей не вистачило», — сміється полтавець. Павлу подобається, що серед авторів збірки — «класика, яку треба знати всім», зокрема, Василь Стус, Юрій Шевельов, Михайло Грушевський, Ліна Костенко. Деякі твори Павло вже читав раніше, тепер він зможе поширювати якісне серед знайомих.

«Якщо кожен візьме відповідальність за своє життя на себе, почне сам змінюватись, все також зміниться. Адже в нас шикарна країна і найкращі люди», — підсумовує він.