«Нас що, нічому не навчив досвід протистояння регіонів?»

«Кінематографісти України висловлюють занепокоєння деякими тенденціями у кадровій політиці нашої держави. Передусім йдеться про те, що всупереч неодноразово декларованій і ствердженій волі народу (заявленій учасниками Євромайдану) щодо відмови від практики призначення урядовцями партійних функціонерів чи висуванців партійно-ідеологічних структур у складі нинішнього уряду чимало представників саме партійних, політичних угрупувань. Більше того, у нас є підстави говорити про те, що нині ВО «Свобода» домагається призначення на посаду голови Державного агентства України з питань кіно свого висуванця, який, до того ж, не має жодного серйозного практичного управлінського досвіду роботи в кінематографі. Тим самим ідеться про наміри поставити під контроль однієї політичної сили кіно, один із найдієвіших інструментів впливу на масову свідомість. Чи варто говорити, яким чином це буде сприйнято за кордоном, яких іміджевих втрат зазнає наша держава? А головне — якими будуть втрати для нашого кіно.

Є питання і щодо призначень на відповідальні посади в інших сферах культури. Наше глибоке переконання — люстрації мають підлягати не тільки чиновники, що працювали за Віктора Януковича, а й ті, що своєю діяльністю ще за президентства Віктора Ющенка так само довели, що їхньою метою була насамперед розбудова власних маєтків і збільшення родинних статків. Належить дослідити діяльність Міністерства культури та осіб, що його очолювали упродовж останнього десятиліття. Скажімо, міністр культури часів президентства Ющенка Василь Вовкун уже «сплив» нагору і, за нашою інформацією, йдеться про його призначення в одне з керівних крісел. А це ж був чи не найгірший міністр культури за всю історію України. Сподіваються на нашу коротку пам’ять?

Наша Спілка має рішучість здійснювати громадський контроль кадрової політики очолюваного Вами, Арсенію Петровичу, уряду і розраховуємо на Ваше розуміння та підтримку. Ще однієї популяції чиновників від злочинців і грабіжників Україна, її культура просто не витримає.

З повагою,    

голова Національної спілки кінематографістів України Сергій ТРИМБАЧ

Текст звернення схвалено пленумом правління НСКУ 12 березня 2014 року»

КОМЕНТАР

Редакція «Дня» попросила Сергія ТРИМБАЧА прокоментувати заяву Спілки кінематографістів:

— Непопулярному нині філософу Фрідріху Енгельсу належить висловлювання, з яким важко не погодитись: «Прокидаючись наступного ранку опісля вчиненої революції, революціонер дізнається, що усе відбулося з точністю до навпаки». На жаль, це вселенський закон, не тільки український. Відомо хто користується плодами революційних зрушень. Негайно з’являються люди, які представляються як «провідники нації», хоча доволі швидко з’ясовується, що вони є провідниками, у кращому разі, кланових інтересів, а в гіршому та поширенішому — провідниками власних банківських рахунків, сімейних статків.

У нашому зверненні названо ім’я Василя Вовкуна. Його авторитет серед митців за часів його урядування в Міністерстві культури був практично нульовий! Одначе ж підтримка тодішньої першої леді гарантувала йому недоторканність. Скажімо, кінематограф послідовно вівся до знищення, в державному бюджеті 2009 року на нього виділили аж п’ять мільйонів гривень (а по факту ще менше). І це за часів нібито ж «захисника» національної культури Ющенка, який, до речі, щоразу, позичаючи очі у Сірка, з’являється нині на різного роду культурних акціях. Людина, яка доклала стільки зусиль, аби привести до влади Віктора Януковича... Зникни, потворо!

Довголітня зневага чиновників, урядовців до кіно, а з ним включно і до всієї сфери аудіовізуальних мистецтв, на сьогодні призвела до нашої мало не абсолютної обеззброєності — масовий глядач в Україні дивиться переважно російські фільми та телепрограми. І що ж, знову отримаємо вовкунів у владі? Які постають в овечій шкурі «великих патріотів»? Може, досить уже? Чи діємо за відомим принципом «було, що було, а буде, що було»?

Так само неприйнятною є й дивовижна позиція ВО «Свобода», яке, за моєю інформацією, доволі наполегливо рекомендує на посаду голови Держкіно свого «кадра». Нібито є навіть домовленість на якусь квоту при розподілі керівних портфелів. Нічогенько! Чи ми забули, як ставився Майдан до політиків, які оцінки їм виставляв? Теж забулося? І віддання кінематографа під оруду однієї політичної сили (бодай і патріотично налаштованої) стало би поверненням до пріснопам’ятної практики більшовицьких часів. Нас що, нічому не навчив сьогоднішній досвід протистояння регіонів, який ще невідомо чим скінчиться? І в самій Україні, і поза її межами так само це буде сприйнято дражливо — кимось із сумом, а в Росії — просто як подарунок для подальшої нашої дискредитації.

Ми, Спілка кінематографістів, звернулися до міністра культури Євгена Нищука з пропозицією влаштувати презентацію своїх програм кандидатами на посаду голови Держкіно України. Тільки так — у змаганні програм, ідей, концепцій, а не в результаті якихось закулісних домовленостей має постати майбутній очільник нашого кіно. Сподіваємось на розуміння і просто на те, що здоровий глузд переможе.