«Ненавмисні сни» Iрини Калявіної
Батики Ірини Калявіної в кращому значенні цього слова інтер’єрні (що, можливо, є даниною архітектурній освіті). Інакше кажучи, вони декоративні. При цьому досить виразні, весело і природньо поєднують у собі гостру ясність, майже лаконізм композиції з великою кількістю (майже безліччю) різноманітних деталей та подробиць. При цьому всі батики Ірини Калявіної — «про щось», і річ тут не в очевидно наявній сюжетності (вона може бути, а може й не бути), але у щедрості, з якою розсипаються всі ці орнаменти, квіти і фрукти. Батики Ірини Калявіної заслуговують на те, щоб бути удостоєними старовинного компліменту — бенкет для очей.
Художниця явно має своїх улюбленців: так, вона невтомно і з явним захопленням вплітає у свої візерунки екзотичні квіти, ящірок («Ящірки») та черепашку («Вікно в неморський світ»). У химерну гру «ненавмисних снів» опиняються втягнутими і, слід розуміти, близькі художниці люди, чиї стилізовані узагальнення почувають себе тут, мабуть, цілком комфортно («Кристина», «Руда кішечка»), мирно уживаючись із різноманітними «африканками» та «єгиптянками» («Червона собака»). Часом в Ірини Калявіної виникає бажання розповісти казку («Королева тюльпанів», «Шахова королева»), але частіше вона відверто іронічна («Полювання на женихів»). І всього лише одного разу в її енергійних, барвистих батиках раптом з’являється ледь уловима тінь смутку, і тоді, припинивши все це напористе і шумливе сум’яття, художниця дозволяє собі нечувану розкіш — відстежити мить «Переходу літа в осінь»
