Нобелівська премія з літератури дісталася «Піаністці»

Нобелівський комітет оголосив лауреата Нобелівської премії з літератури. І хоча багато людей можуть подумати, що рішення вручити премію австрійській письменниці- феміністці Ельфріді Єлінек було прийнято під впливом політкоректності, що примусила членів комітету звернути увагу на «жіночі питання», насправді це не так. Офіційне обгрунтування вибору лауреата, опубліковане на сайті комітету, звучить так: «За музичну симфонію голосів, що звучить у її романах і п’єсах, у яких вона з видатною мовною майстерністю викриває абсурдне кліше нашого суспільства та їхню поневолюючу владу», передає Lenta.ru.

З думкою журі можуть погодитися навіть ті, хто ніколи не читав жодної книжки, що належить перу Єлінек. Подивитися на світ очима цієї жінки встигли не лише книголюби, а й кіномани. Широку популярність в Україні Ельфріда Єлінек здобула в 2001—2002 роках, коли на екрани вийшов фільм «Піаністка», знятий за мотивами її однойменного роману режисером Міхаелем Ханеке. 2001 року цей фільм отримав гран- прі на Каннському фестивалі, а 2002-го — звання «найкращого іноземного фільму» на російському фестивалі «Кінотавр». До речі, й актриса Ізабель Юппер у тому вигляді, в якому вона з’явилася у фільмі, дуже нагадує саму Ельфріду Єлінек.

«Піаністка» — роман автобіографічний. Ельфріда Єлінек народилася 1946 року в маленькому містечку в австрійській провінції Штірія, а виросла у Відні й з дитинства серйозно займалася музикою. Уже будучи двадцятирічною поетесою, яка щойно випустила свою першу збірку віршів і закінчила консерваторію, Ельфріда сказала: «Моя мати зробила все, щоб виростити дівчинку-вундеркінда». Слід сказати, матері це вдалося: за перші двадцять п’ять років життя Ельфріда зуміла отримати диплом консерваторії за класом органа, закінчити університет за фахом «історія мистецтва», опублікувати збірку віршів і два романи, а також вийти заміж. Щоправда, невдовзі чоловік поселився окремо від неї — в німецькому місті Мюнхен. Ельфріда ж залишилася у Відні й іноді відвідує чоловіка, хоча її шлюб досі офіційно не розпався.

Ще в студентські роки Ельфріда Єлінек стала частиною студентського руху, що набирав сили наприкінці шістдесятих. Його протестна енергія збіглася з властивими самій Ельфріді безпощадним поглядом на суспільство та здатністю звертатися зі словом, оголяючи культурні штампи. Герої книжок Єлінек — суцільно нещасні люди, які говорять страшні речі примітивною або, навпаки, рафінованою до зіпсутості мовою. Особливо часто в її романах можна зустріти образи чоловіків, які знущаються над жінками, та жінок, поневолених цими чоловіками або суспільством і масовою культурою загалом.

Крім романів Єлінек написала декілька п’єс і радіовистав, відомих тим, що в них звичайні театральні діалоги замінено на поліфонію голосів, що належать різним епохам або частинам людської особистості. Як говориться на сайті Нобелівського комітету, головною темою її останніх п’єс стала нездатність жінки жити повноцінним життям у світі, де вона є рабинею соціальних стереотипів.

Тепер у Ельфріди Єлінек, відомої своєю письменницькою плодючістю (будучи ще порівняно молодою жінкою, вона є автором майже тридцяти опублікованих книжок), з’явиться можливість розвивати цю тему, насолоджуючись 10 мільйонами шведських крон, які дозволять їй хоч трохи звільнитися від суспільних кліше.