Новий символізм

Сьогодні в галереї «Совіарт» відкривається виставка творів скульптора Анатолія Валієва. Його скульптури вирізняються довершеністю й закінченістю класики й водночас мисленням модерніста. Тематика гранично розімкнута — від янголів до танцюристів, від Врубеля й Данте — до Зерова та Дягілєва. Географія виставок і залишених містам пам'ятників — від Равенни до Мельбурна, через Париж, Берлін, Токіо. Транзитом — пам'ятник, присвячений пам'яті геніального киянина Олександра Архипенка в самісінькому центрі Києва, — прямо в історію сучасного світового мистецтва.

Бронза й камінь, дерево й мармур його скульптур містять у собі радше вгадувані риси, ніж риси романтизму, що відчуваються. У м'якому, живописному трактуванні форми, пропорціях і в опрацюванні деталей, в загальному русі завжди точно знайдено основний пластичний мотив — центрострімкість діалогу форми. Спроба примирити вічний конфлікт між імпровізаційністю й завершеністю, аналітичністю та інтуїтивізмом — у цьому пластична концепція кожної його скульптури.

Готика та Арт Нуво, конструктивізм і постмодернізм внесли в його творчість ефект суцільної умовності, й стильова мова скульптора збагатилася «природною» ритмікою й «вітальністю». Як художник Анатолій Валієв стрімко долає кордони впливів, що його сформували, спираючись на «зітхання вмираючого сторіччя» останньої фрази ХХ століття, прагнучи залишитися виразником його пластичних ідей.