Одкровення українського Казанови

Ще не встигла вона з’явитися, як літературні гурмани та знавці почали прясти довкола неї скандальну ситуаційку. Так би мовити «нєув’язочка вийшла». Юрій Покальчук — президент Асоціації українських письменників, організації, звичайно, прогресивної, проте посада не з дрібних, а книжечка якась занадто епатажна й брутальна, рясніє слівцями, що ні в які ворота не лізуть. Одно слово, що не новела — то суцільна траханина.

Поступово занурюючись у вир сюжету, я спочатку аж дивувалася, що дія точиться не десь в Америці, на Гавайях, Панамарібах чи у рідній Сицилії (як уже звиклося за довгі роки), але потім подумала, а чом би й ні, може, і в Дрогобичі Едіпи водяться. Здається, Покальчук таки має рацію. Хіба українське життя не здатне надати матеріалу для профройдівських роздумів про те, що на споді, тобто аж по саме далі нікуди. Сам автор, до речі, запевняє, що всі його сюжети списані з натури, а герої мають реальних прототипів. «Тільки хто вони, ніколи ніхто не дізнається,» — було сказано автором у приватній розмові, але дуже офіційно. Львівська «Кальварія» видала книжку по-дизайнерськи хвацько. В оформленні використано шедеври Мікеланджело Буанаротті, Караваджо, Анджело Бронзіно. Книжка виглядає конкурентоспроможною навіть порівняно з іноземними виданнями подібного покет-буківського гатунку. Наприкінці вересня на львівському Форумі книговидавців відбулася «всесвітня прем’єра» книжки. Дуже доречно буде так сказати, адже Пако (як називають автора друзі) півсвіту об’їздив, а живе то в Парижі, то в Києві, то у Львові (якщо вже людина має смак — то це виявляється у всьому). На форумі було проведено й аукціон, на якому сигнальний примірник книги продали за 100 гривен. Чи будуть торги сьогодні — невідомо. Так само невідомо, чи подаватимуть гостям фірмовий коктейль «Покаль» (екстравагантно, чи не так?). Але коньяк із кавою буде неодмінно.

№241 16.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»