Олена ФРОЛЯК: "Ми хотіли, щоб країна поважала професіоналів"

Довідка "Дня": Олена Фроляк народилася в Казахстані: середню школу закінчила в Косові Івано-Франківської області. Після навчання на факультеті журналістики в Київському державному університеті працювала в Івано-Франківську на обласній студії телебачення, у приватній телекомпанії "Третя студія". Пройшла стажування в CNN та Бі-Бі-Сі. З 1995 року - ведуча інформаційної програми "Вікна" (ММЦ "Інтерньюз").

Характер - вибуховий, емоційний, відкритий. Уважає, що багато чим зобов'язана матері, котра завжди хотіла, щоб дочка виросла особистістю, котра багато чого б знала і багато чого уміла.

- Олено, для початку мені хотілося б вам поставити "дитяче" запитання: звідки ви така взялася? Ваш імідж не можна назвати типовим для українських телевізійних ведучих. У ньому набагато більше європейської розкутості, безпосередньої та стильної ограненості, ніж ми до того звикли...

- Щодо зовнішнього іміджу - то в цьому, звичайно, заслуга стиліста Сергія Новачука. Брати участь у конкурсі на ведучу "Вікон" я приїхала з Івано-Франківська, я була з довгим волоссям, у мене був зовсім іншим макіяж. Однак Сергій тільки-но мене побачив, одразу сказав: "Так, коротка зачіска та чубчик". Коли я себе побачила в моніторі - я страшенно собі не сподобалася, й... розплакалася, замість того, щоб говорити приготований текст. А зараз я вже себе не уявляю іншою.

Все інше - мабуть, я така від народження. Швидко говорю з дитинства, очама - як мені кажуть - "стріляю" з дитинства... Я не вигадувала себе, я на екрані така, як у житті: швидка торпеда. Мабуть, щось мені дало - якесь внутрішнє самовідчуття - стажування на CNN та Бі-Бі-Сі, те, що я своїми очами бачила, як там працюють ведучі.

- Що вам перш за все дало стажування на CNN?

- Я запам'ятала, що всі події телебачення має подавати видовищно, тому що в першу чергу ТБ - це картинка. Я запам'ятала, що завжди потрібно бути першим, бути оперативним. Я запам'ятала, що про кожну новину потрібно говорити людяною, довірливою мовою, з посмішкою. Потрібно бути живою, потрібно бути самою собою та обов'язково - оригінальною. У кожній події потрібно знайти щось таке, повз що пройде хтось інший. Нехай, в крайньому випадку, це буде навіть гірше, ніж у когось - але по-іншому.

- Для того, щоб вести випуски новин, необхідно бути і добре інформованою, й вміти аналізувати події. Як ви цьому навчилися?

- По-перше, мене цьому вчили в університеті. Як би нашу академічну науку не ганили, все-таки певний запас професійних знань вона мені дала.

По-друге, я багато читаю, я багато спілкуюся з людьми компетентними. Я ніколи не соромлюся підійти та запитати, аби докопатися до суті того чи іншого процесу. Я ніколи не користуюся суто повідомленнями агентств - скажімо, УНІАН або "Інтерфаксу". Я завжди почитаю, що писали та пишуть про це газети, подивлюся, як подають подію ГРТ, російські "Вісти", НТБ тощо. Та лише підсумувавши інформацію, зробивши якісь висновки - пишу текст для власного виходу в ефір. Причому, підкреслюю саме те, що більш за всього запам'яталося мені самій - тому що знаю, відчуваю, що саме це запам'ятають і глядачі.

- Судячи з усього, у своїй теперішній роботі ви рівняєтеся на CNN?

- Ні. Можливо, це комусь не сподобається, але зараз я сама для себе начеб-то намагаюся конкурувати з ведучими НТБ та ГРТ.

- Чому?!

- Тому що вони всі там якісь породисті, інтелігенті, відчувається інтелект, великий внутрішній багаж, відмінне виховання... Це відчувається у всьому: у жестах, міміці, інтонаціях, кокетуванні - яке завжди зі смаком, до місця. Ось вони кажуть - і їм хочеться вірити, розумієте. Навіть якщо це неправда, навіть якщо це заперечує твою власну позицію.

- Подібним не володіють ведучі західних новин?

- Цим не володіємо передусім ми. А в CNN - усі вони трохи гумові, всі вони як у житті постійно посміхаються, так і в ефірі. Так, це красиво, професійно, але трохи нагадує маску, роботів...

- Ви згадали про довіру, яку по-вашому, викликають російські телеведучі. Це означає, що ви хочете, щоб вам перш за все вірили?

- Так, я хочу, щоб мені вірили, я завжди кажу те, в чому я впевнена. І мене страшенно ображає, коли кажуть іноді: ось, ваші "Вікна" теж заангажовані. Коли думають, що ми подаємо не те, що відповідає дійсності. Я знаю, що в будь-яких ситуаціях наші журналісти намагаються розповісти глядачеві абсолютно все, що ми знаємо. І ніхто ніколи не приходив до мене, скажімо, в студію, і не казав: "Ось це вилучити!"

- До речі, зараз, через те, що "Вікна" пішли з другого каналу УТ, ви тимчасово більше глядач, ніж ведуча. Ваша оцінка того, що відбувається зараз у нашому ТБ-просторі в сенсі новин?

- Нехай на мене не ображаються, але я як глядач уважаю, що краще за "Вікна", інформаційну програму поки що не зробив ніхто. Ні Канішевський, ні Роднянський, ні "Інтер"... Тому що ми завжди намагалися неодноразово телефонувати, дізнаватися, дошукуватися, надавати максимальну кількість точок зору... Офіційна думка для нас завжди була лише приводом для власного розслідування, з кожної події ми робили маленьку "історію", ми допомагали глядачеві якось самому розібратися в тому, що відбувається. Ми не боялися власних прогнозів, версій... У "Вікнах" був і якийсь аналіз, і коментарії подій... "Вікна", як сказала Юлія Мостова, були трохи шаленими. Так, може, ми казали щось гарячіше, хтось, можливо, не бажав цього чути - але ми це робили свідомо, ми прагнули докопатися... А нині що на екрані в новинах? "Що, де, коли" відбулося, де був присутній Кучма - і все. Це не цікаво. Мені нудно.

- І все ж ви з деякою обережністю сказали, що у "Вікнах" був власний коментар, власний аналіз. Очевидно, тому, що найпоширеніша точка зору: новини мають бути об'єктивними та неупередженими. Ви самі з таким твердженням згодні?

- Я вважаю, що як ведуча я не маю права взагалі говорити: "на мою думку". За такі слова на CNN з роботи звільняють одразу ж. Тобто, хто ти така, щоб оцінювати? Ти лише посередник між подією та глядачем. Однак саме в тому професіоналізм, щоб поміж рядків, навіть якоюсь паузою, інтонацією, поглядом, якимось синонімом - але дати зрозуміти глядачеві: щось тут не так, щось тут криється... Навіть якщо мені скажуть що я кокетка, то я завжди кокетувала саме в тих місцях, де мені це було потрібно - заради тієї інформації, котру я подавала глядачеві.

Думаю, що "Вікна" вигравали саме тим, що вони хоч і не відкрито висловлювали свою позицію, але все-таки вона в них була, і "погляд "Вікон" на події" все-таки був трохи іншим, ніж погляд УТН або "Інтеру", або "Студії 1+1"...

- І на чому ця позиція грунтувалася - не в політичному сенсі, звісно, а в сенсі ментальності, світовідчуття? Чого ви бажали власному народові?

- Ми хотіли, щоб наша країна зрозуміла, що їй потрібне гарне ТБ, що їй потрібні гарні новини, гарні газети... Ми хотіли, щоб країна любила, поважала й плекала професіоналів. А цього, мені здається, зараз немає. Я не хочу заглиблюватися й аналізувати, але чомусь саме "Вікна", які були визнані кращою інформаційною програмою року, були викинуті з ефіру. Виходить, вони не потрібні, вони просто не потрібні... Хоча я знаю, що глядачі продовжують телефонувати й писати: куди ви зникли?..

- До речі, ваш останній випуск "Вікон" 96-го року багато телеглядачів, наскільки мені відомо, дивились зі слізьми на очах. Перед вами з самого початку ставили таке завдання: схвилювати громадську думку?

- Ні, я просто інакше не могла. До цього ми прощалися з глядачами цілий тиждень - була така задумка - от сьогодні думка про "Вікна" наших політиків, завтра - артистів і т.д. А стосовно останнього випуску мені просто сказали: "Олено, як ти відчуваєш, так його і проведи". І я сиділа в студії, і сама теж ледь не плакала. Я знала, що через 3 години Новий рік, настрій у мене був чудовий, цей Новий рік я зустрічала дуже добре. Однак те, що це був останній випуск моїх "Вікон" - цього я просто не могла стерпіти, тому ефір таким і вийшов.

- Що далі?

- Далі - свій каналі у ММЦ "Інтерньюз", далі ті ж "Вікна"... Можливо, ми тепер будемо працювати по-новому: у новинах, наприклад, головну роль буде відігравати ведучий. Ми будемо працювати за схемою, котра прийнята більшістю світових програм новин: ведучий - шеф-редактор - випускаючий. Ведучий перший у цьому списку. Так працюють НТВ - а ми зараз перш за все орієнтуємося на них, тому що вони свого часу теж пішли, зробили свій канал, свої новини - і не програли. Думаю, що через декілька місяців глядачі побачать наші нові "Вікна".

- А що болить нині вашій душі?

- Я сумую за ефіром - це в мені болить. І болить, що попервах нам буде важко завоювати аудиторію, так як це буде канал дециметровий, тобто так просто прийняти його, як приймали "Вікна" на УТ-2, вже буде важкувато.

Звичайно, ми працюємо. Працюємо з інформацією, частково - на "Вікна-плюс", які залишися в ефірі, частково - просто імітуємо новини... Сідаємо з шеф-редактором і випускаючим, верстаємо програми, обговорюємо, про що ми могли б сьогодні розповідати... Проте, звичайно, це зовсім не те, що справжня, жива робота - і це, зрозуміло, важко.

- І все-таки ви сказали, що цей Новий рік, не зважаючи на те, що "Вікона" пішли з ефіру, був для вас щасливим. Чому?

- Тому що я його зустрічала з коханою людиною. Я не буду казати, хто він - бо він не любить усіх цих рекламних штучок, він людина скритна, я б сказала...

- Однак він людина ТБ?

- Так.

- Ви вже вийшли заміж чи ні?

- Ні, але думаю, що це скоро станеться.

- А телеглядачі України будуть знати про ці зміни в житті своєї улюбленці?

- Гадаю, що ні. Навіщо?! Навіть якщо я вийду заміж, то я залишусь Оленою Фроляк, на екрані змінювати своє прізвище я не буду.

- Про що мріє телеведуча Олена Фроляк?

- Хоча я така емоційна і дуже люблю свою роботу, і віддаюсь їй повністю, я дуже хочу, щоб у мене була сім'я, діти, свій дім - не знаю, здійсниться це чи ні. Я б дуже хотіла їздити за кермом свого маленького авто. Узагалі, в мене прозаїчні мрії. Я дуже хочу помандруватит світом - зі своєю сім'єю, зі своїми дітьми. І ще я хочу - наскільки у мене вистачить сили, бажання - залишатися ведучою новин. Мене зараз часто запитують: чому ти не робиш якусь власну програму? Досі надходять листи моїх фанатів: "Фроляк, у вас забрали ефір, то ви зробіть свою фірмову передачу!". Дякую, але я не хочу своєї фірмової передачі, я хочу робити новини. І я знаю, що моя планка повинна підніматися - і так буде! - все вище і вище.