Перейти до основного вмісту

Палкий хлопчачий характер

17 лютого, 00:00
Для учня Київського хореографічного училища Івана Путрова щасливий поворот долі почався з 1996 року, коли він здобув «Приз де Лозанн» у Швейцарії та першу премію на II Міжнародному балетному конкурсі імені Сержа Лифаря у своєму рідному місті.

Перемога в Лозанні дала йому право вибрати навчальний заклад для вдосконалення професійної майстерності. Так Ваня опинився в Лондоні — спершу в Королівській балетній школі, а згодом і в знаменитому Театрі «Ковент-гарден», куди його було запрошено як одного з найкращих випускників. Особливих труднощів при входженні в знамениту балетну трупу в нього не було. Адже ще в Києві юний артист мав хорошу підготовку, високу танцювальну техніку та досвід сценічних виступів. В Англії його талант здобув нові можливості для розвитку: спілкування з багатьма всесвітньо відомими педагогами та партнерами по сцені допомагають осягнути нові сторони мистецтва хореографії, оволодіти новими засобами балетної лексики.

Спершу Ваня виходив на сцену в «четвірках» та «трійках», часто виконуючи доволі складні варіації, зокрема, познайомився з хореографією Джорджа Баланчина і Кеннета Мак-Міллана. А наприкінці минулого року йому доручили заголовну партію в балеті «Лускунчик» П. Чайковського. Постановку здійснював Пітер Райт, відомий своїми численними сценічними версіями балетів на музику великого російського композитора.

Та спочатку юний киянин виконував партію одного із гостей Клари. І цікаво, що оглядач поважної лондонської газети «Санді Телеграф» присвятив цій маленькій сценічній роботі два абзаци своєї рецензії на прем’єрну виставу й назвав її «справді значимою». Шановний критик звернув увагу на здатність артиста створити палкий хлопчачий характер і вміння поєднувати передачу почуттів із легким кроком. Сподобалось рецензентові й те, що 19-річний вихованець київської балетної школи завжди пам’ятає: враження глядачів залежать від найдрібніших деталей. Тому, на відміну від тих виконавців, які втрачають інтерес до сценічної дії, коли від них відводять промінь прожектора, Ваня продовжував спілкування з Кларою, особливо захоплюючи виразною пластикою рук.

Щасливим був дебют Івана Путрова і в партії Лускунчика. А серед глядачів, які палко вітали учасників вистави, була й мама артиста — колишня солістка балету Національної опери України Наталя Березіна. Вона й сфотографувала в антракті сина з постановником вистави професором Пітером Райтом. Після цього успіху Ваня одержав наступну дуже цікаву творчу пропозицію, але, як і всі справжні актори, дотримується правила наперед нічого не казати.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати