Партитура життя диригента

Ця назва — справжня знахідка автора проекту — відомого музично-театрального критика Галини Конькової. Адже магія таланту Володимира Марковича Кожухаря — головного диригента Національної опери ім. Т.Г. Шевченка, народного артиста України та Росії — явище з ранжиру тих, що миттєво й назавжди владно підпорядковують собі. Підпорядковують не лише виконавців його диригентської волі — солістів, хористів, танцівників, оркестрантів — а і глядачів, і слухачів, всіх, хто чув і бачив резонансний успіх оперних і балетних спектаклів під орудою маестро в Києві й у 22-ти країнах світу. Серед цих країн — Австрія, Данія, Швейцарія, Іспанія, Італія, Німеччина, Канада, США, Японія та багато інших. Талант Кожухаря не залишає байдужим і читача, який одразу, з першої сторінки книжки заглиблюється в багатоголосу, поліфонічну «партитуру» життя й творчості, 40-річчя якої, одночасно із 70-літтям від дня народження, сьогодні відзначає Володимир Кожухар і разом з ним музична громадськість країни.

З волі автора (Г. Конькової), яка стає, так би мовити, «диригентом» в озвучуванні «партитури» творчого життя В. Кожухаря, сторінками книжки йде невимушений діалог з маестро, розгортаючи перед читачем яскраву й захоплюючу панораму народження й найважливіших етапів формування видатного музиканта. Безперечно, виконавець головної партії тут — сам диригент, та його «соло» впродовж всієї книжки поволі обростає багатоголосою «поліфонією» висловлювань на його адресу. У цьому своєрідному «хорі» беруть участь не лише провідні митці — сучасники й колеги Володимира Кожухаря з музикантського цеху — композитори, режисери, художники, музичні критики, а й його «підлеглі» — музиканти колективу Національної опери. Віртуозна робота Галини Конькової з «чужим словом», його майстерне вплетення в авторську концепцію книжки дозволяють створити об’ємну культурну панораму епохи, відчуття художнього метачасу, в якому однією зі знакових фігур виступає диригент В. Кожухар. На сторінках видання просто розсипано грона маніфестацій самого маестро, що дають розуміння філософської глибини його світосприйняття, інтелектуальної наповненості творчого кредо, високого рівня музичної ерудиції: «Диригент — це не професія: диригент — це поклик»; «Що таке інтелект? Спроможність знайти найкоротший шлях розв’язання поставленої перед тобою проблеми»; «Музична ерудиція для диригента — основа основ»; «Я прагну у всьому — в кожній деталі й у спектаклі в цілому — досконалості». Саме із цих щедро розкиданих по сторінках книжки афористичних «пазлів» поступово вимальовується емблематична для сучасного культурного простору країни постать видатного диригента сучасності, відповідального й самовідданого митця, який упродовж багатьох років успішно творить у системі вивірених століттями художніх координат. І врешті-решт стають зрозумілими слова самого Маестро: «Навчитися диригувати можна, навчити цієї професії неможливо...». Та попри всі застереження диригента, гадаємо, бажання оволодіти цією надскладною, елітарною професією в багатьох молодих музикантів тільки посилиться. Особливо після знайомства з Маестро Володимиром Кожухарем на сторінках книги Г. Конькової, що вийшла у серії «Діалоги з митцями» київського видавництва «Такі справи».