Перерваний політ

Він майже все своє життя доводив, що має право на свою думку, на свою позицію, на власні помилки, зрештою - на своє життя. У Києві на сцену вийдуть друзі та колеги Кузьми, і разом із учасниками його гурту вони збудують унікальний меморіал своєму собрату. Цей звуковий месідж обов’язково  досягне того місця у ноосфері, де перебуває нині душа Андрія. Сподіваюся, йому буде приємно почути свої пісні, як то кажуть, «на різні голоси». А наразі – про кілька епізодів із життя артиста.

1993 рік. Донецьк. Фестиваль «Вітер зі Сходу». На сцені –команда з Ново-Яворівська: молоді, смішні, у реперських шапочках, дещо незграбні – швидше, нарочито неартистичні. Фронтмен (ним виявився саме Кузьма) – високий, поставний, але зовсім не співучий. Він скоріше декламував тексти – на перший погляд, невибагливі, але їх хотілося слухати.  За два роки, на «Червоній руті-1991» несподівано для себе хлопці посіли третє місце у жанрі «поп-музика». А вони вважали себе «альтернативщиками». Це відбулося за умови невдалого вокалу соліста Андрія Кузьменка. А якби він заспівав вдало? Була б перемога, тепер у цьому немає жодних сумнівів. Згодом гурт назвав себе «Скрябін» (у складі був Олександр Скрябін, повний тезка знаменитого композитора!).

1995 рік. Київ. «Парад хіт-парадів» на головній концертовій сцені, Національному палаці «Україна». За підсумками попереднього року нагороди отримали найкращі  пісні на думку слухачів 20 fm-станцій країни. Того вечора гурт «Скрябін» вийшов двічі  за золотими статуетками зі сходами, що ведуть угору, увінчаних«короною». Мабуть, шанувальники гурту згадають пісні, які отримали ті корони:  «Мудрий, бо німий» і «Трейн»…Слава Богу, корона на голові «Скрябіна» трималася  не на словах, а на справжніх справах.

1997 рік. Нова Каховка, фестиваль «Таврійські ігри».5 липня гурт несподівано став «Найпопулярнішим альтернативним гуртом» 1997 року.«Скрябін» отримав вищу  нагороду фестивалю —«Золоте  перо жар-птиці».

17 грудня 1997 року Скрябін переміг у номінації «Найкращий альтернативний гурт» в «Парад іхіт-парадів» «Території „А“» та «12-2». Музиканти вирішили підтвердити свою альтернативність, вийшовши виконувати пісні в костюмах із краватками. Кузьма оголосив: «Пісня „Годинник“! Слова — я! Музика… теж я!».  А за нагородою гурт з’явився у новорічних тигровихмасках... А скільки ще було незабутніх моментів , коли гурт «Скрябін» отримував нагороди й призи!.. Скільки перемог здобули  хлопці з Новояворівська у конкурсах та фестивалях! Втім, їхнє життя не було таким вже простим, шлях не посипали пелюстки троянд. Мінялися умови існування в сучасному жорсткому шоу-бізі, мінявся склад гурту. Та незмінним залишався його фронтмен, Кузьма Скрябін (всі давно забули про того тезку відомого композитора, який був у першому складі гурту, якому він завдячував своїм ім’ям).

Минули роки…  Багато дисків записано, чимало пісень. Розійшлися друзі, які створили свій перший колектив під назвою «Скрябін». Відбулися кардинальні зміни у політичній ситуації в Україні.

Неможливо не згадати виступ Кузьми «та товаришів» у Львівській опері два роки тому. На сцені – симфонічний оркестр під орудою Богдана Мочурада, група музикантів та Кузьма. Він ніби соромиться, що запросив свою публіку до оперного театру (кілька разів говорить про це). Та зрештою перемагає своє відчуття невідповідності місця та події. Мене вразило те, що Кузьма, як справжній музикант,  дозволив оркестру грати кілька своїх «номерів». І серед них прозвучала знаменита «Бадінері» Й.С.Баха. Це визначило рівень музиканта. Бах у концерті поп-рок-виконавця – це було вперше. Не знаю, чи аналізував Андрій цю ситуацію, але відбулося те, що сталося. Він ніяковів, звертаючись до публіки: мовляв, не сподівався, що дозволять на цій сцені співати. Він був щасливий. «Я – Фантом в опері», - сказав Андрій …

У нього була неймовірна харизма, могутня чоловіча мудрість, міцний стрижень справжньої особистості. Він не знав, що таке «оглядатися на тих, хто навколо»,  він не боявся йти проти течії суспільної думки, він робив усе й навіть «понад усе», зважаючи на обставини політичного існування у нашій країні, аби заробити для своєї родини, аби дати своїм коханим дружині та доні все, що необхідне, та, навіть, більше...

Андрій Кузьменко не ховався за спинами продюсерів та спонсорів, він був готовий піти на передову, як медик із лейтенантськими погонами, він віддавав воякам і пораненим усе, що міг, аби надати допомогу…Він інколи крив по-чоловічому, ненормативним матом тих, хто занапастив українську армію, лаяв депутатів, що вкрали в народу гроші, а так і не спромоглися залагодити  бодай дороги… Саме дорога й стала його останнім випробуванням (2 лютого в автокатастрофі музикант трагічно загинув). Але він лишаєт Непереможеним. Кузьма, завдяки твоїм пісням, що стали справжньою короною, ти житимеш у пам’яті народній.