Петро БЕВЗА: Як це починалося
Виставку своїх живописних робіт у галереї «Ірена» відомий київський художник Петро Бевза назвав конкретно, але не без претензії, немов перший розділ монографії, котра гнітить своєю солідністю, — «Ранній Бевза». Втім, це цілком логічно — виставку склали ранні, ще фігуративні, а порівняно з пізнішими, — навіть трохи традиційні роботи. Саме вони принесли Петру Бевзі свого часу славу одного з найнезвичніших і гостросучасних українських художників. Новішими роботами експозиція, у кращому випадку, тільки розбавлена.
«Ранній Бевза» — іноді епатуючий, іноді зворушливо- ліричний, завжди — парадоксальний. Він віддає перевагу м'яким, темперним, глухуватим і глибоким фарбам, які то майже непомітно перетікають одна в одну (так, побудована на незліченних відтінках однієї частини спектру «Вода» здається ледь не монохромною; дивне відчуття кольору, властиве митцеві, демонструє і «Спогад»), то, навпаки, мають чітко позначені межі і грані.
Для «Раннього Бевзи» цінним і важливим є сюжет. «Переплетення історії знаків із історіями розповідей» (про це скажуть застосовно до Петра Бевзи — щоправда, трохи пізніше — німецькі мистецтвознавці) буквально ще немає. У кращому випадку воно вгадується за зв'язком кольору та сюжету — елементарного і заворожливого. Іноді це притча («Щасливий») — щоправда, трохи іронічна; втім, як і годиться справжній притчі, вона не стільки дає ясну відповідь, скільки ставить запитання — котре, може, і зовсім не має відповіді. Щоправда, можлива і притча іншого роду, побудована радше на метафорі й алегорії. Таким є «Вечір», сюжет якого, так би мовити, повернення з жнив — за всієї умовності трактування цього побутового сюжету (до речі, герой картини — жнець — автопортрет художника). Урочистий ліризм «Човна» співіснує на виставці з таким же урочистим побутовізмом «Акту»; дівчина в човні, котра підставила обличчя сонцю, і жінка, котра перерізає горло курці, однакововою мірою здатні стати «точкою відліку» для довгого ланцюга більш чи менш глибокодумних асоціацій. Одна з найдивніших робіт «Раннього Бевзи» — «Поруч із бабусею», де можна — за бажанням — знайти не тільки теплоту і любов двох близьких людей, а й «привіт Фрейду».
Більш пізній чи, найточніше, нинішній Бевза не фігуративний; він оперує кольором внутрішньою його енергією («Літак-міст»). Про його відчуття стилю, що викликає захоплення, свідчить серія робіт, виконаних під інших, не менш знаменитих українських художників («Рік. Присвячення П.Лебединцю»). А втім, Петро Бевза належить до числа митців, котрі стрімко захоплюють і освоюють грандіозні нові простори. Яким він буде хоча б до часу завершення нинішньої виставки в «Ірені» — передбачити, вочевидь, неможливо.
