Понад 1000 пам'яток різних часів та епох

Так і хочеться сказати: «Дочекалися!». 

16 жовтня, після довготривалої вимушеної перерви, спричиненої карантинними обставинами  і реорганізацією музейних площ,Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України люб'язно відчиняє свої двері для відвідувачів у приміщенні, що на проспекті Свободи, 15. 

Про це «Дню» розповіли великі приятелі часопису, експерти з питань музейної справи – завідувач сектору експозиції МЕХП Андрій Колотай та провідний зберігач фонду «Плакат і графіка» МЕХП Мар'яна  Сеньків, обіцяючи відвідувачам зустрічі з новими пам'ятками, які дбайливо відреставровані та виставляються вперше (бо «внутрішня», без публіки, робота у музеї не припинялася ні на день). 

Зокрема, можна буде оглянути унікальну карету львівських архієпископів XVIII ст., яка віднайшла своє місце в бароковій залі музею. До раритету дібрано низку експонатів, що тематично його доповнюють. 

Також ще чинна масштабна фондова виставка «Керамічний код Івана Левинського (погляд через століття)», у якій – понад три сотні експонатів зі збірки МЕХП та з приватних колекцій, якими організатори виставки прагнули продемонструвати все різноманіття керамічних надбань світового рівня митця і підприємця. Цікавою експозиція буде й для тих відвідувачів, котрі встигли ознайомитися з нею ще до карантину, бо показ доповнений новими пам'ятками  та архівними матеріалами з музейних та приватних збірок – їх понад тридцять! 

А загалом у головному корпусі на проспекті Свободи на постійній експозиції – понад 1000 пам'яток різних часів та епох. Дивитися є що! 

Варто додати, що Музей етнографії та художнього промислу – один із найбільших і найстаріших профільних музеїв не тільки України, а й країн Центрально-Східної Європи. Його збірки почали формуватися наприкінці ХІХ ст. у двох, тоді ще окремих, львівських музеях – Міському промисловому (рік заснування – 1874) і Музеї старожитностей Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (рік заснування –1895). 

Державний музей етнографії та художнього промислу був створений 1951 року. Його експозицію розмістили у будівлі колишньої Галицької ощадної каси, побудованої у 1890–1891 рр. за проєктом засновника й організатора Львівської архітектурної школи Юліана Захаріевича. Принагідно: будинок №15 на проспекті Свободи – пам'ятка архітектури адміністративного будівництва ХІХ ст. 

Сьогодні фонди музею – це скарбниця пам'яток традиційної культури народного мистецтва українців, а також зразків декоративного та ужиткового мистецтва багатьох народів світу XVI – початку XX ст. Фондові збірки музею, за словами завідувача сектору експозиції МЕХП, – це близько 120 тисяч експонатів. 

«День» багато уваги приділяє Музею етнографії та художнього промислу. Співпраця власкора часопису  з Андрієм Колотаєм та Мар'яною Сеньків – це розповіді про кілька десятків раритетів з фондів цієї наукової інституції. Тим читачам «Дня», кого зацікавила ця інформацію, раджу дати на пошук на сайті «Дня» запит «Історія одного експоната». Того, що знайдете, а воно – цікаве і добре ілюстроване, точно вистачить на тиждень (а може, й два) уважного і, головне, корисного прочитання.

І вже є з МЕХП домовленість, що далі буде! 

Щодо, власне, відкриття музею, то гостей тут чекають у всі дні тижня, крім понеділка. Звісно ж, у захисних масках і з дотриманням соціальної дистанції. Обіцяють, що на загальний гарний настрій від відвідування Музею етнографії це не вплине!