Посібник для татусів

Адже далекого 1920-го саме виставою «Гріх» за його п’єсою цей театр розпочав своє життя. Період нового зацікавлення психологічною й інтелектуальною драматургією українського класика спостерігався у Театрі ім. І.Франка в 1990-х роках. Театрали пам’ятають неординарну постановку Андрія Жолдака — виставу «Момент». Пізніше відбулась5прем’єра вистави «Гріх» у постановці Володимира Опанасенка. А два роки тому — першопрочитання п’єси «Дорогу красі», яке втілила на малій сцені (Театр у фойє) Катерина Чепура. І от нова її вистава — «Натусь» В.Винниченка. Режисер залучила до роботи молодих акторів, і вони разом досліджували тему родинних взаємин.

Події, що відбуваються у п’єсі «Натусь» (1912 р.) — так звуть маленького сина головного героя, — актуальні й сьогодні. Ситуація, в якій опинились батьки Натуся (Андрій Гайдай) — Роман Віталійович (Дмитро Рибалевський) та Христя (Віра Зінєвіч), знайома: почуття любові у подружжя зникло, залишилися звичка та взаємні образи. Претензії до чоловіка перетворюють Христю у сварливу фурію, яка носиться кімнатами й викрикує погрози мовчазному чоловікові. Чоловік і жінка віддалилися один від одного, живуть своїми інтересами, й у них є лише один світлий промінчик у ланцюгу сімейних негараздів — синочок Натусь. Та якщо батько любить його самовіддано, то матір використовує любов дитини задля того, щоб потішити свій егоїзм і зробити боляче чоловікові.

Сценічний простір Театру у фойє режисер Катерина Чепура (вона ж — сценограф і художник костюмів) облаштувала так, що глядачі ніби знаходяться у вітальні родини Романа Возія та зблизька спостерігають за переживаннями героїв. Виставу можна сприймати як своєрідне керівництво до дій для молодих жонатих чоловіків, які постають перед необхідністю зробити вибір між новою коханою жінкою і власною дитиною.