Про щастя і страждання

Київський хореограф Віктор Литвинов ставить балетну виставу «Каприси» на музику 24 каприсів Нікколо Паганіні, яку тонко оркестрував відомий український композитор і диригент, художній керівник театру Мирослав Скорик. У виконанні симфонічного оркестру цей твір вже підкорив слухачів, а два роки тому виникла ідея втілити «24 каприси» на столичній сцені. Керівництво театру спочатку запропонувало зробити постановку екс-киянинові, відомому хореографу Вадимові Федотову, який зараз має власну балетну школу в Орландо (США), але з різних причин ця співпраця не склалася... Нове лібрето спільно написали: Віктор Литвинов і Мирослав Скорик і головний режисер Театру «На Подолі» Віталій Малахов. Нині за диригентським пультом з оркестром працює М. Скорик. Над оформленням вистави — головний художник Національної опери Марія Левитська, а костюми разом із нею розробила Наталя Кучеря.

За сюжетом це буде історія про творця — Маестро. У нього багато імен: колись він був Моцартом, Бетховеном, а може, й Паганіні. Він — уособлення Божого дару, який час від часу випадає на долю окремої особистості, виділяє і вириває його з натовпу, з усіх без винятку прошарків. І як би не хотілося обраному Господом знайти собі місце серед звичайних людей, відгук у чиємусь серці, знайти застосування своїм талантам, задоволення земних пристрастей, він завжди буде вигнанцем. Обраність — це для історії, а не для життя, на віки, а не з народження до смерті...

Юний обранець не знає про свою місію і опиняється серед звичайного виру життя, у натовпі, де простолюдини сусідують з аристократами, а продажні жінки — з духовенством. Одного разу герой зустріне Учителя, котрий вкладе до рук юнака смичок, який стане і звичайним музичним знаряддям, і магічним інструментом долі, і символом влади, і уламками (що залишаться в фіналі пройденого земного шляху). Та головне — Музика, яка супроводжує героя, керує ним, веде до людей і розводить з ними. Два кохання зустріне на життєвому шляху Маестро: Мрію і Пристрасть. Мрія так і залишиться мрією, а Пристрасть належатиме не йому одному. Маестро даруватиме свою музику простим людям і аристократам, у своїй країні і у далеких краях, та ніхто не зрозуміє її, не почує за безтурботними ритмами звичної тарантели чи підкреслено витонченими мелодіями балів. Зачарований земними проявами божественного, не знайде герой розради в церкві, бо серед вітражів побачить служителів, яким не чужі земні пороки. Маестро вичерпає сили у пошуках хоч якогось відгуку, але кожен чутиме лише своє. Для всіх він — блазень... Та нарешті натовп, у захваті від його мелодії, піднесе героя до небес, а з висоти дуже боляче падати (ніхто навіть не помітить Маестро під ногами). Але лунатиме музика, що далі, то гучніше. Музика залишиться навічно...

Над втіленням образів головних персонажів працюють солісти балету: Костянтин Пожарницький, Олександр Шаповал, Ян Ваня (Маестро); Олена Філіп’єва, Ольга Голиця, Катерина Кухар (Мрія); Ганна Дорош, Сінобу Такіта (Пристрасть).