Прохолодний фільм у спеку

Літній репертуар кінотеатрів мізерний через скупість дистриб’юторів: все краще вони притримують на осінь або навіть на різдвяні свята. Ось і зараз єдина прем’єра — повнометражна анімація «Льодовиковий період-4: Континентальний дрейф».

Ця стрічка — продовження пригод групи звірів, які мали б жити в плейстоценовому періоді. Втім, з періодизацією треба бути обережним — бо в попередніх серіях весела компанія лінивця, мамонта і шаблезубого тигра встигли пережити глобальне потепління і навіть один раз потрапили в епоху динозаврів! Тепер у них з’явилася можливість стати свідками розділення протоматерика Гондвани на сучасні континенти.

«Льодовиковий період», загалом, передбачуваний навіть у рекламній кампанії. Знову на екрани виходять трейлери і тизери, де до розчулення всім знайома білка продовжує полювати на свій горішок. Студія «20th Century Fox» для більшої різноманітності навіть запустила кумедний 30-секундний ролик «Темний горішок повертається», який пародіює стилістику похмурого комікса «Темний лицар повертається», що виходить тижнем пізніше.

Звірів на уламку айсберга кидає в континентальний дрейф, при цьому бідолаха мамонт розлучається зі своєю ріднею. Героїв бере на абордаж банда піратів на чолі з лютою і самозакоханою горилою. Тигр несподівано знайомиться з шаблезубою біло-смугастою тигрицею, а лінивець отримує у навантаження власну бабусю, у якої жахливий характер. Загалом цю частину «Льодовикового періоду» було зроблено за дуже знайомими лекалами: і сюжетні повороти, і основні характери так чи інакше повторюють комерційні жанри ігрового кіно — молодіжну і родинну комедію, мелодраму. По суті, льодовикова банда — це типова група середніх кінематографічних американців, що потрапила в пригоди не зовсім небезпечні. Є комічні сцени, є різноманітні кульбіти і неподобства, трохи сантиментів і навіть повстання хом’яків. Все на місці, все можна передбачити. По-справжньому смішна хіба що білка, яка продовжує полювати на свій горіх, що постійно вислизає, причому в цій серії більше, ніж в попередніх, стає зрозумілим, що горіх для неї (точніше, для нього) — не їжа, а якась ідея-фікс, такий собі примарний образ завжди недосяжної мети, що надає значення всьому існуванню в’юнкого і безмовного героя.

Загалом, звичайно, це досить дивна розвага — в розпал літньої спеки дивитися фільм про льодовиковий період. Заради цього можна сходити один раз з дітьми.

Автор висловлює подяку кінотеатру «Київ» за сприяння у підготовці матеріалу.