Призначити культурну столицю не вдалося
Не тільки про сепаратизм і захист російської мови розмовляли минулого тижня, а ще й про культуру. Та не просто собі культуру, а таку, коли б гірник виліз із донецької шахти після важкої, але ударної праці, а його нагорі чекають усміхнені галичани у вишиванках і з букетами квітів. І подалися б вони не до забігайлівки самогонку смоктати з квашеними огірками на закуску, а до бібліотеки пішли б і обговорили там проблеми формування української нації у творах видатного генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка.
Чого мені така фантазія спала на думку? Та тому, що преса написала: заступник міністра культури й туризму Тимофій Кохан, перебуваючи з офіційним візитом у «серці шахтарського регіону» Донецьку, заявив, мовляв, це славне місто стане не тільки індустріальною, але й культурною столицею України. При цьому він чомусь вибачився перед колегами зі Львова. Тим часом львів’яни не забарилися з відповіддю. Мріють бачити Донецьк такою столицею керівниця Головного управління культури Львівської ОДА Галина Дорощук і начальник відділу зовнішніх зв’язків та промоції регіону Львівської обласної ради Тарас Возняк. Шановна пані сказала, що зосередження зусиль у галузі культури піде Донецьку тільки на користь. Шановний пан зробив комплімент знаменитій школі донецького балету. Здавалося, ось де Схід і Захід можуть бути разом. Ось де вони можуть простягнути одне одому руку і помиритися.
Та буквально назавтра у Донецьку сталася приголомшлива культурна подія. З Донецької обласної державної адміністрації через чотири години після відкриття вигнали виставку київського художника Романа Мініна, який, до речі, є вихідцем iз шахтарського містечка Димитрового — про це повідомило інтернет-видання «Остров». Його викинуті картини створені у стилі лубка, вони прикольно зображують шахтарів, котрі стібаються з приводу горілки. Я бачив репродукції картин. Як на мене, зроблено прикольно, з гумором. Можу погодитися, що приміщення державної адміністрації — не зовсім те місце для такої творчості. Та коли вже вивісили таке, то тримайте фасон, а не лякайтеся ідеологічних помилок, наче начальники комуністичної епохи. Бо сумніваюся, що хтось оцінить подібні дії як такі, що були б гідними культурної столиці.
Тільки не варто думати, що я приревнував Донецьк і вирішив зробити наголос на якомусь негативі, аби заперечити ідею надання йому статусу культурної столиці. Зовсім ні! Не виключаю, що подібне могло б трапитися десь у Львові або Тернополі чи Івано- Франківську. Справа зовсім у іншому. Статус культурної столиці хоч для Донецька, хоч для Львова, хоч для самого Києва неможливо спустити вказівкою зверху. Ні заступник міністра культури, ні навіть сам Президент з прем’єр- міністром не зможуть зробити це своїми вказівками, постановами або указами. Такий статус не може носити формальний характер і здобувається лише роками відповідної роботи. Культурною столицею можна стати тільки за визнанням народу. А без цього розмови про таке — просто політичне базікання і не більше.
