Раритетні «корифеї»

Авторами «Корифеи украинской сцені. Нерозгадані таємниці видання» вважають О. Лотоцького, В. Доманицького, Ф. Матушевського, В. Дурдуківського, О. Кошиця та С. Єфремова. Артефакт 1901 р. мав особливе значення в історії українського театру. Книжка була заборонена, в науковий обіг повернулася лише за часів незалежності України. Для експозиції в бібліотеці її надав відомий кіровоградський колекціонер, поет, перекладач і лікар Володимир Могилюк. «За останній рік довелося тримати в руках два примірники цього видання, — говорить Могилюк. — Але одна була з іншою палітуркою, а у цієї — своя».

Крім книжки на виставці експонуються майже три десятки дореволюційних листівок з портретами українських акторів із колекції В.Могилюка.

До означення «корифеї» дослідники літератури й театру так звикли, що не завжди й замислюються: а кому ж це означення належить. Тим часом, у нього є автор, а якщо точніше — кілька авторів. 1900 року Санкт-Петербурзька цензура дозволила, а 1901-го київська друкарня Петра Барського опублікувала накладом 1200 примірників безіменну книжку «Корифеи украинской сцены», від часу появи якої згадане означення й стало вживатися як найточніша характеристика фундаторів нового (в останній чверті ХІХ ст.) професійного українського театру. Книжка була, власне, стислою історією театрального життя в Україні від часів Ренесансу (ХVI—XVII стст.), а крім того — портретною характеристикою визначних митців кінця ХІХ — початку ХХ стст., серед яких були в одній особі театрали та драматурги, «чисті» артисти й один композитор. Йшлося про Марка Кропивницького (1840—1910), Михайла Старицького (1840—1904), братів Тобілевичів (Івана Карпенка-Карого (1845—1907), Миколу Садовського (1856—1933), Панаса Саксаганського (1859—1940)), Марію Заньковецьку (1854—1934), Ганну Затиркевич-Карпинську (1855—1921) та славного музику (як тоді говорили) Миколу Лисенка (1842—1912).

«Хто був автором, дізнаємося з першого тому книжки Олександра Лотоцького «Сторінки минулого», яка була видана 1966 року православною церквою в США, — говорить завідувачка відділу мистецтв Кіровоградської обласної бібліотеки ім. Д. І. Чижевського Світлана Ушакова. — Ось цитата з неї: «Ті статті свої ми після обробили і уложили в книжечку під з. «Корифеи украинской сцены». Рукопис тієї книжки я повіз до Петербурга і там провів її через цензуру, а також здобув обкладинку, — намалював її талановитий художник П. Шарварок. Книжку видано чепурно, з ілюстрованою в кольорах обкладинкою, з портретами артистів». Лотоцький зазначає, що в написанні книжки «брали участь С. Єфремов, В. Дурдуковський, В. Страшкевич, О. Кошиць; останній, тоді ще студент, прекрасно написав про М. Лисенка. Статті надруковано без підписів. Мені в тій книжці належали: вступна стаття (історія українського театру), статті про М. Кропивницького, М. Старицького та, здається, про І. Тобілевича».

Анонімність цієї книжки зумовила факт, що в радянському мистецтвознавстві з наукового обігу вона не вилучалася, хоча й організатором видання її був нібито (про це знав лише дехто з дослідників театру) Олександр Лотоцький (1870—1939) — громадський і літературний діяч рубежу ХІХ—ХХ стст.