Секрет Миколи Рапая

Микола Павлович презентував 33 роботи на євангельські сюжети і чотири скульптурні портрети апостолів. Ця виставка майстра стала відкриттям навіть для близьких друзів автора.

Виставка «Торкнутись таємниці» — це радість неспішного розмірковування. Фігури апостолів і дружин-мироносиць в блакитних, рожевих, золотих, зелених шатах; Христос — у білому одіянні...

— Серія біблійних сюжетів — результат прочитання Євангелія, моє бачення і розуміння, як змальовувати євангельські події і житіє Христа, — розповів «Дню» Микола РАПАЙ. — По ходу євангельських текстів робив малюнки кольоровими олівцями, осмислюючи, виходячи з того, що це біблейські часи (початок I тисячоліття). Час був дуже суворий, лише при царських палацах — неймовірна розкіш, і страшна бідність довкола... Я спостерігав бедуїнів в Іудейській пустелі: вони задрапіровані, обличчя майже закриті від вітру і піску. Відео африканських бедуїнів — приголомшливе плем’я туарегів, в блакитному одязі, що важно сидять на верблюдах. І подумав, що саме такими мають бути біблейські люди з оточення Христа. Адже описів, який вони мали вигляд, немає, тому я їх повністю задрапірував, узагальнив і облич не робив. Вибудовував композицію лише на пластичних положеннях умовних фігур, які поводяться відповідно до сюжету.

Одяг тоді носили кольоровий — це є в перших християнських зображеннях, ранніх Равеннських мозаїках; Рим теж відрізнявся пишнотою і бравурністю кольору в костюмах, і Ренесанс це підкреслює. Відчуття радості, піднесеності для мене дуже важливо. В Євангеліях простий текст про душевні людські речі, які становлять цінність людини. І Христос про це говорив просто і дохідливо. Я перечитав, осмислив, але таємниця все одно залишається...

— Сьогодні Микола Рапай — один із найвідоміших майстрів. Останній цикл його робіт — це своєрідний пошук шляху до Бога, — поділилася своїми враженнями від виставки Людмила СКИРДА, поетеса, культуролог. — Біблейська тема — нев’януча традиція в світовому малярстві. Вона хвилювала, хвилює і хвилюватиме, тому що це проблема духовної реалізації людини.

Євангельська серія Миколи Павловича вражає своєю новизною і показує, що людина може жити в духовній рівновазі. Це абсолютно особистий, сердечний, душевний стан, який привів до Бога не в хвилини безпорадності, потреби підтримки, а в хвилини гармонійного стану душі, коли життя наповнене змістом, все стало на свої місця — друзі, діти, критика, сама творчість. У цьому стані художник іде до Бога і розпочинає з ним діалог. У пастельній гамі, в умиротворенні умовних фігур є прихований смисл, який уявляється таємницею, незвичайно привабливою, незвичайно важливою. Таїною, яку кожна людина має сама відкрити для себе всім своїм життям.

— Рапай закоханий у мистецтво раннього Відродження — Джотто, П’єро делла Франческа, Фра Беато Анджеліко, але все це не цитується: біблейські теми осмислені й вирішені по-новому, — вважає Микола КОМПАНЕЦЬ, художник. — У його роботах є натхненність, і можна домислювати, якими були люди. Певна характеристика закладена в дивній пластиці, побудованій не на конкретиці образів, а на недоговореній таємниці. Є продумана колірна ритміка й водночас виправдана тональна щільність деяких сюжетів, кожна робота згармонізована. Своїм студентам я говорю: «У роботі творця мають бути присутні три обов’язкові значимі властивості мистецтва — естетика, духовність і форма». У Миколи Павловича все це є! Він глибоко поринув у біблейську тематику. Відчувається, що митець виріс на природі: таке відчуття гармонії можливе лише у людини, вихованої природою, тому вона ніколи не допустить фальші.

— З Миколою Павловичем ми знайомі з часів фільму «Тіні забутих предків», — зізналася Лариса КАДОЧНИКОВА, актриса Театру російської драми ім. Лесі Українки. — Рапай був найближчим другом кінорежисера Сергія Параджанова, який дуже любив і цінував творчість скульптора. Ми здружилися, я приходила до нього в майстерню в різні моменти життя. Коли я почала малювати, Микола Павлович дуже мене підтримав. І я б сказала, що його друга професія — духівник, людина, з якою можна поділитися найпотаємнішим, і вона порадить, підбадьорить... Ця виставка свідчить про те, що Рапай піднявся над дрібницями життя й усіма побутовими проблемами. Микола Павлович — красива й світла людина, що випромінює тепло й любов до людей, а його картини несуть заряд світла, тепла, доброти.

— Скульптури Рапая — висока класика! На виставці представлені його дуже сильні роботи — графічні й живописні. «Ходіння по водах» мене вразило, просто перевернуло! Емоційно я готовий був закричати, заплакати — такої сили відчуття передане, — не приховує емоцій Борис ЄГІАЗАРЯН, художник. — Є роботи на тему «Проповідь Христа» — на Генісаретському озері, на горі, в синагозі. Здається, тут кожна картина — проповідь (за силою свого впливу на глядачів). У кожній роботі настільки емоційно сильна внутрішня динаміка, що ти сам перед кожною картиною стаєш скульптурою: кам’янієш, вдивляєшся в неї й відбувається внутрішній духовний контакт.