Секрети Юрія Василевича

Народжений у 1985 році, цей перший в Україні колектив подібного складу відразу здобув всеукраїнську славу й міжнародне визнання завдяки винятковому професійному рівню, артистизмові, видовищності дійства. Кожен їхній концерт є справжнім святом Музики, проходить за незмінних аншлагів та викликає бурхливі овації. Незважаючи на карантин, сакс-квартет розпочав серію ювілейних концертів. Найближчий відбудеться 31 жовтня в Будинку вчених. Напередодні події ми зустрілися із засновником і незмінним художнім керівником Квартету, професором Національної музичної академії України (свого часу він ініціював там відкриття класу саксофона) Юрієм ВАСИЛЕВИЧЕМ:

— Ідея створити мобільний, незалежний і невеликий ансамбль виникла в мене після закінчення Київської державної консерваторії (1975). Десять років я моніторив ситуацію, слухав записи, обмінювався нотним репертуаром, листувався з друзями із закордону... Це міг би бути квінтет духових дерев’яних інструментів, і будь яке тріо, і дует... Перемогла думка про квартет саксофоністів — адже поруч були музиканти-друзі і молодецьке бажання зробити щось надзвичайне... таке, чого не було раніше! 

— Пам’ятаєте, коли відбувся перший виступ? Тож скільки тривала підготовка?

— Перший виступ відбувся в концертному залі Спілки композиторів України. Ми зіграли один відділ, в спільному концерті разом із брас квінтетом. Це був 1986 рік. Вже наступного року Київський квартет саксофоністів отримав 1-у премію на Всеукраїнському конкурсі камерних ансамблів в Києві. Це було не очікувано бо на той час ми не були прив’язані до певного навчального закладу (як інші учасники), не мали свого наставника. Отже, виступали самі від себе, тому шансів було мало. Але ризикнули й виграли!

— Ви граєте на інструментах знаменитої фірми «Selmer»: розкажіть читачам цю неймовірну історію....

— Французька фірма «Сельмер» знаменита тим, що виробляє найкращі в світі саксофони. Раніше робили й інші інструменти: флейти, труби, ударні. Згодом залишили тільки саксофони, котрим по сьогоднішній день немає конкуренції. На фестивалі європейських кларнетистів і саксофоністів в Будапешті наш виступ дуже сподобався тодішньому генеральному директорові фірми Патріку Сельмеру, і він (дещо згодом) подарував нам чотири прекрасні інструменти! Це була дійсно висока нагорода! Визнання майстерності та високого рівня виконавства Київського квартету саксофоністів!

— За 35 років Ви дали понад 3000 (!) концертів в Україні й за кордоном. Грали у багатьох країнах світу...

— Ми грали в середньому близько 100 концертів на рік! В Україні мало залишилося міст, де би ми не виступали! Навіть під час коронавірусного карантину ми зіграли онлайн-концерт 25 травня без глядачів у залі. Були схвальні відгуки навіть із закордону. Працюємо!

— У Вашому репертуарі неймовірна кількість творів... За яким принципом Ви укладаєте програми?

— На мою думку, саксофон є універсальним інструментом. Ми з успіхом граємо церковну музику в органних залах, сучасну — на європейських фестивалях, джазову — на відповідних настрою майданчиках. Репертуар постійно оновлюється. Особисто створюю програми, котрі би відповідали назвам: «Джазові стандарти», «Від Баха до Бітлз», «Танго закоханих» (твори А. П’яццолли), «Моцарт і саксофон», «Після Вас, містер Гершвін!», «Мамбо тайм», «Браво Сакс!», «Магічний саксофон», «Чарівний ритм» та інші. Саме за створення нових концертних програм я отримав українську музичну Премію імені Миколи Лисенка 2018 року.

— Знаю, що сучасні композитори пишуть твори спеціально для Квартету саксофоністів. Чи є серед них улюблені?

— Ми рідко замовляли твори композиторам, скоріше вони зверталися до нас із проханням виконати свої твори. Це було корисно і вигідно всім! Замовляли тільки джазові п’єси. Таким композитором був незабутній Євген Дергунов — засновник джазової школи в Україні, блискучий піаніст і аранжувальник. Серед сучасних композиторів, твори котрих ми залюбки виконуємо і маємо записи — Ганна Гаврилець, Ірина Кириліна, Жанна й Левко Колодуби, Олександр Потеєнко, Володимир Рунчак  та інші... 

— 2002 року Квартет увійшов до штату Національної філармонії України.

— Артистами Національної філармонії України ми стали, зігравши досить серйозний конкурс-прослуховування. З того часу ми маємо «дах над головою», заплановані концерти в чудовій Колонній залі, гастрольний графік по містах України, виступи на концертних майданчиках Києва. 

— Окрема сторінка — запис музики. Нещодавно Ви записали три диски....

— У минулому (2019) році ми випустили триптих під назвою «Український саксофон». До нього увійшли:

1-й  CD — старовинна, зокрема українська музика;

2-й CD — сучасні твори українських композиторів;

3-й CD -джазова музика з України.

— Склад квартету час від часу змінювався, а Ви — корифей — на посту.

— Квартет — це моя мрія, при чому мрія, котра здійснилася! Більш як три десятки років це була «кузня талантів», майданчик на котрому випробовували свої сили мої найкращі учні. І, потрібно сказати, всі вони отримали відповідну школу, стали загартованішими й витривалішими. Сьогодні у складі Київського квартету саксофоністів: сопрано Юрій Василевич, альт Михайло Мимрик, баритон Сергій Гданський і тенор Олександр Москаленко. Перші троє — заслужені артисти України, останній — лауреат міжнародних конкурсів.

— Знаю, що у Вас є наслідувачі  — квартети саксофоністів... Це Ваші конкуренти?

— Ні в якому разі! Це наші молодші товариші, з котрими часто ділимось репертуаром і навіть запрошуємо на спільні концерти! Їх не так багато: Івано-Франківськ, Рівне, Львів, Херсон, Маріуполь...

— Сьогодні впевнено можна говорити про Школу Юрій Василевича. Скільком учням Ви дали путівку в життя?

— Минулого року ми святкували 30-річний ювілей створення класу саксофона. Концерти проходили три дні поспіль. Виступали студенти з різних міст України, професійні саксофоністи в супроводі оркестрів, звичайно — Київський квартет, зарубіжні гості (Павел Гуснар, Жан Дені Міша, Нікіта Зімін) і джазові колективи (О. Рукомойнікова і А. Менделенка). Це було свято не тільки школи Василевича, беріть ширше — це було свято всіх шкіл, музичних напрямків і різноманітних жанрів!

Скільком учням дав путівку в життя? Ніколи не рахував! Але, за приблизними підрахунками, мої учні ставали лауреатами міжнародних конкурсів більше 300 разів! Вони надзвичайно талановиті і працьовиті! Нехай їм щастить в житті, хоча б так, як пощастило мені — я вибрав свій улюблений інструмент і не помилився. І не шкодую!