Що хоче нам сказати бунтливий Семенко?

Новий театр заявив про себе  поетичним вечором-маніфестом «Я хочу тобі сказати…». Назва «Четверта квартира» - нового театрального майданчику невипадкова – адже саме тут колись жила легендарна українська  актриса Марія Заньковецька у квартирі №4. Творці театру Лілія Волошина, Володимир Сурай та Алекс Вуд вирішили ознаменувати відкриття першого сезону Новосілля персоною Михайля Семенка – поета початку двадцятого століття, футуриста, який створив власний напрямок в літературі.

Три різнокольорові лампи, три дівчини і камерна сцена – це все, що потрібно, аби занурити глядачів у викличну атмосферу початку минулого століття з легким присмаком мистецьких кулуарів і кабаре. Всю годину гості намагалися зрозуміти – ким же був Михайль Семенко? Що означала його творчість для українського футуризму?

Хоча твори Михайля Семенко входить в шкільну програму, про нього сьогодні пам’ятають дуже мало в широких колах. Митці Розстріляного відродження взагалі маловідомі, хоча сучасні видавництва пропонують збірки талановитих творців, які стали жертвами радянського терору 30-тих років. Що потрібно, аби ми дізналися про них трохи більше? Можливо, саме такі заходи, де можна почути як вірші, так і уривки біографії? Цього цілком достатньо, щоб скласти перше враження і ознайомитися з персоналією.

В першій сцені глядачам запропонують діаметрально-протилежні погляди – це і наукові тезиси ніби експертів, і прості плітки, які ходили про Семенка в народних масах. Тут лишається тільки обирати – у що саме вірити. А, можливо, варто скласти думку самостійно, послухавши його поезію?

«Без сонця жити я не хочу
Стерпіть не можу я холодних ліхтарів
Я сонцекров люблю і в крові сонце
І знову сонце в кровофарбах малярів.»

Друга сцена в провокаційному червоному освітленні говорить виключно вустами поета. Безіменні дійові особи – перша, друга і третя – озвучують вірші та експериментальні нариси Семенка.

Проте режисер вечора не обмежується виключно поезією та плітками. У фіналі вечора – таємнича «Справа про труп», в якій розповідається про вбивство Михайля Семенка і яка є нічим іншим, як жартом самого поета.

«Шматки позолоти, шматок генеральського погону, німб якогось церковного святого й трошки робітничо-селянських сліз навколо місця вбивства припускає версію додаткову — що за знаряддя до вбивства послужив якийсь малюнок продукції АРМУ».

Це було відповіддю на лист з Асоціації революційного мистецтва України, в якому було написано: «Так, ви, т. Михасю, мусите зникнути». Разом зі своїм другом Анатолем Петрицьким (одним з визначних українських сценографів), Семенко жартома пише «Справу про труп», не здогадуючись про те, що на нього і на десятки інших митців чекає в близькому майбутньому… В передсмертній записці Хвильового, який був завзятим творчим опонентом Семенка, прочитають: «Отже, як говорить Семенко… ясно».

Що ж хотів сказати нам бунтливий Семенко? Напевно, те, що говорять митці і сьогодні – що мистецтво буде жити завжди, що варто відриватися від традицій і творити щось нове, що потенціал наш необмежений і в кожному столітті митцям є, що сказати. А якщо згадати слова його знаменитого маніфесту:

«Мистецтво є щось таке, що тобі і не снилося. Я хочу тобі сказати, що де є культ, там немає мистецтва. А передовсім воно не боїться нападів. Навпаки. В нападах воно гартується».

«Четверта квартира» не розрахована на велику кількість людей – невеличка зала мінімізує дистанцію між глядачами та виконавцями, через що створюється затишна, майже домашня атмосфера. У найближчому майбутньому театр анонсував свою першу прем’єру – виставу «Ігри, в які грають страхи» за п’єсою Алекс Вуд «За спиною в мене хтось дихає» (режисер: Володимир Сурай, актриса: Дана Кузь), яка відбудеться 31 жовтня о 19:00.

До кінця року творці планують доповнити репертуар постановкою п’єси «Тіндерленд» Ірини Серебрякової, яка нещодавно стала однією з переможців драматургічного конкурсу у межах “Transmission.UA: drama on the move. United Kingdom” від Українського інституту.