Січ і меч

Після появи картини в прокаті українська тема стала настільки популярною, що мало яке видання зігнорувало її. Навіть культовий молодіжний журнал «Machina» репрезентував компакт альтернативної української музики (до речі, її відданим популяризатором у Польщі є Володимир Наконечний, колишній редактор легендарного журналу «Відрижка», а нині шеф студії звукозапису «Кока»).

На цій хвилі зацікавлення у Варшаві відбулася мистецька акція із трохи дивною назвою «Січ Уяздовська». «Січ», очевидно, тому, що це була чергова презентація української культури, а «Уяздовська», бо відбувалася вона в Замку Уяздовському, більше відомому нині як Центр сучасного мистецтва. Імпреза розпочалася виставкою відомих, і не лише в Польщі, художників Петра Гуменюка, Володимира Костирка та Юрка Коха. Річ ясна, здивувати чимось варшавську артистичну публіку непросто, тому здивовані були самі художники — і кількістю глядачів, і зацікавленням, яке викликала виставка. А мені особисто було приємно вкотре помилуватися портретом, на якому Володимир Костирко прилаштував мою голову до торсу Шварценеггера (кому ж не хочеться побачити себе — як не в дзеркалі, то бодай на полотні — могутнім Арнольдом?).

До поетичної частини акції було запрошено п'ятеро поетів — Галина Петросаняк з Івано-Франківська, Мар'яна Савка та Маріанна Кіяновська зі Львова, киянин Андрій Бондар і харків'янин Сергій Жадан. Читання відбувалися в затишній замковій пивниці і скидалися чи то на домашню виставу, чи то на декадентську вечірку — театральне світло, інтригуючий конферанс Юрія Андруховича, ненав'язливий музичний супровід і проектовані на екран переклади віршів створювали незвичну для поетичного вечора атмосферу. Рафінована й вишукана поезія Галини Петросаняк, потужний драйв особистості Андрія Бондаря, дещо втомлена епатажність Сергія Жадана, романтичність тендітної Мар'яни Савки, розхристаний блюз Маріанни Кіяновської — все це разом складало доволі оригінальний ансамбль образних систем. Виступи були сприйняті публікою з ентузіазмом.

По закінченні вечора учасники в стані легкої ейфорії відзначили успіх і вирішили, що наступну таку імпрезу непогано було б організувати, ну, скажімо, в Парижі, а назвати її просто — «Січ запаризька».

Варшава