«Сподіваюся потрапити у плани Віталія Малахова»

Вона майстерно створила чимало ролей у виставах Віталія Малахова, Ігоря Славінського, Володимира Борисюка та ін. 19 січня актриса запрошує на бенефіс до театру «Сузір’я», де перевтілиться в славнозвісну Айседору Дункан. Вистава «Мені тісно в імені своєму...» за п’єсою Тетяни Іващенко в режисурі Володимира Борисюка розповість про непрості стосунки двох геніальних особистостей — поета Сергія Єсеніна (Євген Нищук) та танцівниці Айседори Дункан (Лариса Трояновська).

— Ви багато працювали з драматургією Тетяни Іващенко. Чи можете сказати, що це ваш драматург?

— Так. Пам’ятаю, мені хотілося зіграти в якійсь комедії, й я наполегливо шукала п’єсу. Режисер Олександр Івахно, мій колега та приятель, запропонував п’єсу Тетяни Іващенко, яку він планував поставити. Так 1996 року вийшла вистава «Зумій за хвіст спіймати бісенятко». Пізніше ми їй дали іншу назву — «Як вийти заміж». Я відчуваю те, що пише Тетяна Іващенко. Через неї я реалізовую свої бажання спілкуватися з людьми.

— Ви грали багато вистав про відомих особистостей...

— Наприклад, історія з Айседорою виникла абсолютно випадково. Тетяна Іващенко купила книжку про Айседору Дункан. Вона подивилася на її фото і сказала, що я на неї схожа. Я не повірила. Але знайшла згадку про Дункан: «Увійшла жінка з великим тілом і легкою ходою». У 43 роки вона була моєї фактури! І ще колись Сергій Швидкий заразив мене ідеєю поєднання слова й танцю. Я не хореограф, тому сама б цього не зробила. Мені хотілося, щоб моя Айседора була вирішена пластично. Але вийшло так, що режисер все це побачив по-іншому. І я могла проявити себе тільки як жінка Айседора. А з виставою про Івана Франка вийшло трохи інакше. Спочатку Таня написала моновиставу про дружину Франка й запропонувала мені її зробити. Я прочитала і сказала, що це дуже красива, розумна, тепла історія. Але я сама її зробити не зможу, мені потрібен актор, який би створив образ Франка. П’єсу ми грали удвох із Володимиром Кузнєцовим. Мені сьогодні приємно чути, що її вважають найінтелігентнішою виставою про Івана Франка. Володимир Кузнєцов не розмовляв українською мовою, він із Росії, але для цієї вистави він спеціально вивчив мову, ніхто навіть подумати не міг, що він її не знав до того, так він красиво говорив.

— Ви працювали з різними режисерами, а кого вважаєте «однієї групи крові»?

— Віталій Малахов — дуже багатогранна людина, він може повністю перевернути моє уявлення. Дуже хочеться з ним працювати й надалі. А з Ігорем Славінським ми взагалі з однієї «пісочниці». У нас співпадають погляди на поезію, на драматургію, не у всьому, звичайно, але естетичні та етичні норми однакові. Це велика насолода — працювати у виставах Славінського. Він легко, делікатно на репетиціях підштовхує-спрямовує акторів на потрібний шлях, нічого не нав’язуючи.

— Над чим ви зараз працюєте?

— Молода кінорежисер Ірина Устеленцова запропонувала мені невелику роль у своєму фільмі. Це соціальний проект, але я вважаю цю дівчину талановитою, і з радістю хочу їй допомогти. Я мрію про кіно, але не хочу зніматися у серіалах. Хотілося б розпочати роботу над новою виставою. Дуже сподіваюся потрапити у плани Віталія Малахова.