Святкуймо разом!

«Нам 100 років!!! Вітаю нас! Карантин триває, але 100 років не відміниш!» – зазначила на своїй сторінці у ФБ головний художник Першого українського театру для дітей та юнацтва Дарія Зав'ялова і нагадала історію театру з підзаголовком «За цей час ми були відомими під різними іменами».

Отже:
Театр казки (березень 1920 року)
Перший український театр для дітей та юнацтва (1923 рік)
Харківський театр юного глядача ім. М. Горького (1933 рік)
Перший український театр для дітей та юнацтва (1990 рік)
Перший академічний український театр для дітей та юнацтва (2011 рік)
Перший театр (2016 рік)

У пості ідеться й про те, що, крім назв, змінювалися місця творчої дислокації, репертуарна політика, імена на афішах, але незмінним було одне – любов до глядачів! «Наша історія багата славетними режисерами, акторами, художниками, композиторами, сценографами …. про усіх одразу не розкажеш. Тому від сьогодні, ми будемо привідкривати для вас завісу історії нашого театру. Ще більше цікавого ви дізнаєтесь з нашого майбутнього буклету, який сьогодні створюється в умовах карантину. Ласкаво просимо у мандрівку часом, досліджувати нашу історію!».

Офіційною датою відкриття театру вважається 21 березня 1921 року, проте насправді його було засновано в березні 1920 року – як «Театр Казки» у Харкові. І це означає, що Перший – найстаріший із нині діючих на теренах колишнього СРСР професійних стаціонарних драматичних театрів для дітей.

Починав Перший свою історію як експериментальний та авангардний театр. Школа Леся Курбаса мала великий вплив на формування естетики, адже тут грали та ставили його учні та соратники: Михайло Верхацький, Леонтій Дубовик, Фавст Лопатинський, Володимир Скляренко, Борис Тягно та інші. Від самого заснування у театрі працювали талановиті художники-новатори –  Микола Акімов, Борис Косарев, Олександр Хвостенко-Хвостов, Георгій Цапок.

«Ми є першопрохідцями у формуванні нового типу театрів – для
дітей і молоді, ми створили свою школу та об’єднали навколо себе провідні мистецькі сили Харкова: художників Миколу Акімова та Бориса Косарєва, композитора Ісаака Дунаєвського та інших корифеїв того часу. Понад 14 років театр очолював учень Курбаса – Володимир Скляренко, який пізніше почергово керував Львівською, Харківською і Київською операми, а ще пізніше – Київським театром ім. Франка».

Вистави 20-х років характеризувались яскравою умовною театральністю, гіпервиразною курбасівсько-мейєрхольдівською пластикою, мізансценуванням, гримом, авангардною геометричністю сценографії.

Відповідно формувався і репертуар, який молодому театру ще тільки належало творити (адже п’єс для дітей тоді було небагато, та й орієнтувався театр на початках передусім на новочасність). Спеціально для «Театру казки» тодішній його завліт Олександр Білецький (відомий український літературознавець, доктор філологічний наук, професор, дійсний член Академії наук СРСР) під псевдо Річард Побідимський пише п’єси «Подвиги Геркулеса», «Хубеане», «Гра в Спартака».

«І це лише початок цієї захопливої історії, далі буде…» – обіцяє авторка допису Дарія Зав'ялова і пропонує переглянути кілька фото першої вистави театру 1921 року – це «Подвиги Геркулеса» Річарда Побідимського. Постановка – С. Пронський, художники – Г. Цапок, М. Акімов. «Театр казки». Харків.

Також на сторінці Першого у ФБ – сердечні вітання народній артистці України Христині Кедич, якій виповнилося 80 років: «Христина Іванівна – 60 років на сцені Першого театру, зіграла понад 250 різножанрових ролей і досі є нашою зіркою! Бажаємо вам, Христино Іванівно, міцного здоров’я й життєвих сил, радісних подій і звершень, бадьорості духу і краси, щоб ваше життя було світлим і радісним, а дружні привітання додали наснаги. Нехай на життєвому шляху будуть лише приємні зустрічі, чудові і яскраві люди, які гідно оцінять вашу душевність і жіночність».

Зазначено у повідомленні й про те, що з нагоди ювілею Христини Кедич мав відбутися бенефіс. «Але у світлі останніх подій це неможливо. Віримо, що він все ж відбудеться, а поки, цим невеличким фотоколажем, хочемо нагадати всім глядачам та шанувальникам Христини Іванівни, якою різною вона може бути у своїх сценічних образах. Приємного перегляду».

Фотоколаж можна переглянути тут: