«Тіні забутих предків» — стрічка-ювіляр

Нагадаємо, легендарний фільм режисера Сергія Параджанова створено 1964 року на Київській кіностудії ім. О. Довженка. Це екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Зйомки фільму відбувалися в справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Саме тут Коцюбинський написав свою повість...

До ювілею виходу у світ параджанівської стрічки «Тіні забутих предків» у Хмельницькому художньому музеї (в рамках проекту «Нові надходження») представили виставку графічних робіт знаменитої мистецької родини Якутовичів.

Простора зала музею, на стінах — чорно-білі, а подекуди кольорові роботи, на екрані транслюють уривки із поетичної стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Портрет художника-постановника фільму Георгія Якутовича, із серії «Видатні графіки України», автором якого є Богдан Пукій, займає у музеї чільне місце.

В експозиції представлено 24 роботи, серед яких — естампи Якутовича не лише до твору Михайла Коцюбинського, але й до новел Василя Стефаника та поем-казок Дмитра Павличка. Ну і, звісно ж, одна з найбільш відомих робіт художника — ліногравюра «Аркан». Цей твір актуальний в усі часи. На гравюрі зображено гуцулів, які нерозривним щільним гуртом виконують войовничий переможний український танок. Послідовники творчості Георгія Якутовича переконують, що дійство не дарма зображено на горі, адже гора у його творчості — це вивершення народного духу. Паралельно із горами на роботах митця є й долини. Графічні замальовки простих людей, із мандрівок карпатськими селами, представлено у серії «Люди села Дземброні».

На виставці представлено також скульптурний портрет сина Георгія Якутовича, народного художника України, Шевченківського лауреата Сергія Якутовича. Скульптуру виконав знаний художник із Кам’янця-Подільського Сергій Кляпетура.

За словами заступника директора Хмельницького обласного художнього музею Лариси Чернової, вперше в музеї представлено й роботи дружини Георгія, Ольги Якутович. Серед робіт майстрині — ілюстрації до повісті Олексія Толстого «Детство Никиты» та творів із циклу «Російські та українські народні пісні».

— На виставці можна побачити роботи, що виконано у техніці ліногравюри, друкованої графіки, офорту, літографії, ксилографії та одна робота — у техніці малюнок пером. Варто зазначити, що навіть техніку офорт застосовано у творах по-різному. Так, у цій техніці Георгій Якутович проілюстрував переважно твори Василя Стефаника. Картинами, створеними у цій техніці, майстер передав як ніжність та красу одного твору, так і сум, печаль та трагічність іншого. Зіткнення площин білого і чорного, створено напругу — це вершина майстерності! — підкреслює Лариса Чернова.

У планах хмельничан — зробити великий творчий проект спільно з іншими музеями, у якому представити всі найкращі роботи родини Якутовичів.

Прощавай, Антоне Якутовичу!

31 січня на 39-му році життя помер син відомого графіка Сергія Якутовича.

Антон Якутович народився 10 лютого 1975 року в Києві. Вчився в художній школі ім. Т. Шевченка, потім закінчив Академію мистецтв і архітектури. 2001 року став членом Національної спілки художників України.

«Я робив офорти, літографії і займався живописом з раннього дитинства. Ці дисципліни доповнюють одна одну, графіка — приносить строгість у роботі, а живопис — відчуття свободи», — так художник описував своє ставлення до роботи.

2002 року А. Якутович у творчих пошуках переїхав до Парижа, де продовжив кар’єру. З того часу його роботи виставлялися в Англії, Іспанії, Швейцарії, Франції, Україні.

«День» приносить співчуття рідним, друзям і колегам Антона Якутовича.