Точка перетину «старої» та «нової» музики

Філармонічний симфонічний оркестр під орудою диригента Віталія Протасова представить музику Вольфганга Амадея Моцарта, Кшиштофа Пендерецького та Олександра Щетинського.

Нагадаємо, Моцарт написав близько 50 симфоній (!) — із них, може, десяток тих, мелодії яких на слуху, тобто більша частина симфоній класика пересічному слухачеві невідома. Дев’ята й Шістнадцята, які прозвучать у філармонії, — одні з них. Цікаво, що композитор їх створив ще в юнацькі роки: першу — коли йому було 14, а другу — в 16—17 років. Але як для Моцарта — це вже цілком зрілий вік, загалом у генія, який прожив неповних 36 років, немає «ранніх» чи «незрілих» творів. Київське виконання вирізняється тим, що оркестр гратиме в традиціях так званого історично поінформованого виконавства, тобто намагатиметься відтворити цю музику таким чином, як вона звучала в епоху Моцарта, з відповідними штрихами, фразуванням тощо. Зробити це засобами сучасного оркестру доволі складно, але можливо.

Головна інтрига концерту пов’язана з участю Мацея Фронцкевича — відомого польського баяніста, одного з найкращих наших сучасників у традиції академічної музики. Перекладення для баяна Concertodoppio Кшиштофа Пендерецького він зробив сам. В оригіналі цей твір написано для скрипки й альта з оркестром. Прем’єра цього концерту у версії для баяна у виконанні Мацея Фронцкевича відбулася в січні цього року у Гданську, а тепер цей твір вперше прозвучить у Києві.

Іншою родзинкою програми стане виконання «Глосолалії» для малого симфонічного оркестру сучасного українського композитора Олександра ЩЕТИНСЬКОГО. Хоча цей твір було написано 1989 року, але в Україні він звучав лише кілька разів, утім, для самого автора ця композиція має особливе значення. 1990 року партитура «Глосолалії» принесла Щетинському перемогу і спеціальний приз на престижному Міжнародному композиторському конкурсі імені Казімежа Сероцького в Польщі, де головою журі був Пендерецький.

— Глосолалія у християнській традиції — це специфічне мовлення під впливом Святого Духу, — розповідає Олександр Щетинський. — Назва твору відсилає до ключового епізоду в історії християнства (Діяння Апостолів, 2. 4), коли на п’ятдесятий день після Воскресіння Христа на апостолів зійшли з неба вогняні язики. «І сповнилися всі Духу Святого, і почали промовляти іншими мовами, як Дух давав їм провіщати». Відтоді християнство перетворилося на світову релігію, а проповіді звучали мовами різних народів». Мій твір написано в додекафонній техніці, 12-тонова серія стає джерелом усіх елементів фактури. Вслуховування в окремі звуки та інтервали розкриває їхній прихований, можливо, містичний сенс. За формою «Глосолалії» є одночастинною симфонічною поемою з медитативним початком і драматичною кульмінацією в середньому розділі.