Той, хто стрибнув до свободи

Це був один із найбільш знаменитих танцівників ХХ сторіччя. Він багато в чому визначив обличчя сучасного європейського балету. Про місце народження Рудольфа Нурієва досі сперечаються: він з’явився на світ у потязі, який ішов безкраїми сибірськими просторами. Містом, де він виріс і прилучився до балету, стала Уфа. У башкирській столиці була сильна балетна школа. Її кращі вихованці, як це було прийнято в колишньому СРСР, відправлялися вчитися до Москви і Ленінграда, а потім поверталися працювати в місцевому театрі. У Ленінграді вчилася і зірка трупи Зайтуна Насретдінова, нині педагог уфімського театру. Побачивши її в постановці «Журавлина пісня», маленький Рудольф був так приголомшений, що вирішив займатися балетом, пише gzt.ru. Провівши декілька років в уфімській балетній школі, Нурієв 1955 року вступив до Ленінградського хореографічного училища. 1958 року він став солістом Маріїнського театру, що носив тоді ім’я С.М. Кірова. 16 червня 1961 року на гастролях цієї трупи в Парижі Нурієв здійснив свій знаменитий «стрибок до свободи». Замість того щоб сісти в радянський літак, Нурієв перемахнув через огорожу і, опинившись під захистом поліцейських, які чекали на нього, заявив, що просить політичного притулку.

Понад 15 років Нурієв був зіркою Лондонського королівського балету і постійним партнером великої англійської балерини Марго Фонтейн. Уперше вони виступили разом 1962 року в балеті «Жізель». 1963 року балетмейстер Фредерік Аштон поставив для них виставу «Маргарита і Арман» за мотивами «Дами з камеліями». Незважаючи на те, що Нурієв був молодшим за Фонтейн майже на 20 років, їх дует став одним із найбільш гармонійних у ХХ сторіччі.

Нурієв танцював також у Америці, Японії, Австралії. Він виконав усі класичні партії, значно ускладнивши їхню техніку, працював із кращими хореографами світу Роланом Петі й Морісом Бежаром. Окрім того, Нурієв став справжньою поп-зіркою. Він багато знімався в кіно, виступав на телебаченні, його фото не сходило з обкладинок провідних видань. Серед найбільш відомих фільмів із його участю — «Я — танцівник». 1977 року Нурієв знявся в ролі відомого голівудського актора Валентіно в однойменному фільмі режисера Кена Расселла. Багато хто вважав, що в цій картині Нурієв зіграв самого себе.

З 1983 до 1989 року Нурієв був директором головної балетної трупи Європи — паризької «Гранд-опера». Він виховав покоління видатних артистів, серед яких одна з кращих балерин світу Сильві Гіллем. Він підготував свої редакції основних класичних балетів. Ці вельми спірні постановки багато в чому втратили значення після відходу Нурієва, оскільки були розраховані на його індивідуальність. Але досі вони користуються успіхом.

Наприкінці 1984 року в Нурієва виявили СНІД. Він боровся з хворобою і багато що встиг зробити. 1990 року він відвідав із прощальним візитом Маріїнський театр у Санкт-Петербурзі. А 1991 року поставив у «Гранд-опера» балет Маріуса Петіпа «Баядерка» на музику Мінкуса.

Рудольфа Нурієва не стало 6 січня 1993 року. Його поховано на російському цвинтарі Сен-Женев’єв де Буа під Парижем.