У діалозі з людиною про людину

Останньою прем’єрою — виставою «Дзвінок з минулого» за п’єсою відомого сучасного українського драматурга Анатолія Крима — Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра завершив свій 34 сезон.

Цією виставою успішно дебютував як режисер-постановник актор театру Володимир Цивінський (знайомий глядачам за талановитими і яскравими ролями у виставах «Трохи вина... або 70 обертів» Л. Піранделло, «Смерть Тарєлкіна» А. Сухово-Кобиліна, «Черга» А.Марданя, «Три сестри» А.Чехова та ін.). Уже в репетиціях «Трьох сестер» В.Цивінський не лише працював над роллю меланхолійного барона Тузенбаха, а й виступав асистентом режисера. Ще тоді Е.Митницький розгледів в акторові здібності до режисури.

На сцені — наші сучасники у виконанні акторів Андрія Мостренка, Лесі Самаєвої і Миколи Боклана та Наталі Циганенко і Сергія Петька, що грають із ними в чергу. Запропоновані драматургом несподівані сюжетні повороти у варіаціях на тему класичного любовного трикутника продиктовані жорстокими реаліями нашого життя. Сьогодні, коли гроші стали, мабуть, головною дійовою особою у драмі людських взаємин, подружжя перетворюється на партнерів по бізнесу, а кохання конвертується за курсом валюти на банківських рахунках. І лірична комедія, поступово переростаючи у психологічний трилер, до останньої миті тримає публіку в напрузі.

У виставі акторам запропоновано особливий «кіношний» принцип гри — без форсування голосу, з детальними психологічними реакціями на «широкому плані», де важливими є нюанси міміки, погляду. Камерна атмосфера малої сцени створює у глядачів своєрідний ефект присутності, вони ніби стають мимовільними свідками чужої життєвої історії. Звичайно, для більшої частини публіки суми близько трьох мільйонів доларів на офшорних рахунках не фігурують в їхньому повсякденному житті. Але ситуація, яка поламала усталене життя героїв і проблема «комерціалізації» сучасних людських взаємин не залишає байдужими нікого. А це означає, що Театр драми та комедії залишається вірний своєму творчому кредо — вести жвавий і зацікавлений діалог ззі своїми глядачами.

Прощаючись на коротку літню відпустку, хотілося б пригадати, чим ще запам’ятався минулий театральний сезон.

Передусім п’ятьма (!) успішними прем’єрами, що збагатили репертуарну афішу.

Першими минулого сезону театр порадував не лише маленьких шанувальників сценічного мистецтва, а і їхніх батьків. «Пасажир у валізі» за п’єсою німецького драматурга У. Хуба поставила молодий режисер Тамара Трунова за участю молодих акторів. Історія про трьох нерозлучних друзів-пінгвінів і Ноїв ковчег — це весела й пустотливий вистава, де без моралізаторства і повчальності розглядаються такі серйозні теми, як віра й безвір’я, дружба й любов до ближнього, і яку глядачі із задоволенням дивляться всією сім’єю. Ця вистава вже встигла здобути престижні нагороди — театральні премії «Київська пектораль» у номінаціях «Найкраща вистава для дітей» і «Найкраще пластичне вирішення вистави» (хореограф — Лев Сомов). А після показу вистави на І всеукраїнському фестивалі молодої української режисури ім. Леся Курбаса режисер Тамара Трунова стала Лауреатом у номінації «Елегантність режисерської форми».

Несподіване і дуже свіже прочитання класичної п’єси І.Тургенєва «Місяць у селі» представив режисер Андрій Білоус у виставі «Найвище благо на світі».

Це вистава, що змушує замислитися про таке багатогранне почуття, як кохання, про його сутність, яку, виявляється, не так просто виразити і зрозуміти до кінця.

А.Білоусу вдалося відійти від стереотипного прочитання п’єси і запропонувати адекватне сьогоденню режисерське і постановочне вирішення. Це історія, в центрі якої — кохання. Воно червоною ниткою тією чи тією мірою пов’язує всіх героїв і нікому не приносить щастя. У трактуванні А.Білоуса всі персонажі є головними, оскільки кожен вносить свої нюанси у звучання основної теми. Виставу було представлено в номінанаціях премії «Київська пектораль» — за найкращу драматичну виставу, найкращу режисерську роботу, найкращу музичну концепцію (А.Курій), найкращу головну жіночу роль (Н.Озірська — Наталія Петрівна), найкращу жіночу роль другого плану (О.Бушевська — Вірочка). А за нагороду в номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» змагалися три актори, що грають у виставі: М.Боклан і Л.Сомов, які виконують роль Шпігельського у двох складах, і А.Самінін, що отримав премію за роль Ракітіна.

Низку вистав, у яких театр звертається до дослідження складного світу людських взаємин, поповнила і ще одна прем’єра минулого сезону. Родинна драма за повістю відомої ізраїльської російськомовної письменниці Діни Рубіної «Подвійне прізвище», що вийшла в театрі під назвою «Обман завдовжки в життя», поставлена К.Степанковою. Театр пропонує глядачам замислитися над питанням: що таке батьківство — генетична категорія чи духовна. Зовні стримана, позбавлена «театральності» гра А.Сейтаблаєва у головній ролі — це сповідь людини, приреченої на «чужу» любов. А кульмінацією цієї сповненої болю і любові історії стає монолог зрадниці-дружини у виконанні А.Киреєвої.

Слід згадати ще одну важливу подію, що нею був позначений минулий сезон. До Театру драми і комедії приєдналася камерна «Вільна сцена» режисера Д.Богомазова. Повернувся в рідні пенати Д.Богомазов не один, трупу лівобережців поповнили й актори-вільносценівці. Примітно, що збереглася не лише назва ігрового майданчика на Гончара,71, а і її експериментальньно-лабораторний характер.

Навесні там вийшла прем’єра — вистава «Безхребетність» за п’єсою сучасного німецького драматурга І.Лаузунд у постановці, молодого режисера А.Осмоловської, випускниці Е.Митницького. Ця енергійна, сучасна за ритмом і настроєм вистава — психологічно точне і водночас забарвлене гіркою іронією дослідження повсякденного офісного життя без прикрас. Радує, що нове режисерське покоління дедалі упевненіше заявляє про себе. Е.Митницький продовжує відкривати нові імена. Його режисерське чуття, педагогічний досвід та вміння винятково делікатно «керувати» першими кроками молодих дають свої плоди. Ще одну випускницю майстра, режисера Т.Антропову цього року було висунуто на премію «Київська пектораль» одразу в двох номінаціях — за найкращий режисерський і акторський дебют.

Багато нових вражень у минулому сезоні принесли і фестивальні маршрути театру. Театр представляв свої вистави на міжнародних театральних фестивалях у містах Саранську (Росія), Чернігові, Енергодарі, Черкасах, Білій Церкві. Отримані дипломи, нагороди та призи поповнили й так багату колекцію нагород театру.

Але, безумовно, головною нагородою для театру є любов наших глядачів. Тому театр з нетерпінням чекає на нові зустрічі, готує нові прем’єри та яскраві театральні події в ювілейному 35 сезоні, який відкриється 7 вересня. Буде цікаво.