Убити Дракона

Фестиваль, що відбувається в Україні вдев’яте, розпочався картиною Анджея Вайди «Валенса. Людина нації» (цю стрічку показували на минулорічній «Молодості», а тому журналістам представили іншу картину — «Закрита система»). Не знаю, наскільки усвідомлено організатори фестивалю намагалися вписати його афішу в контекст останніх українських подій, вона видається дуже злободенною. Вбачаю заслугу не лише тих, хто формував програму, а й, перш за все, Майдану. Коли українці вийшли протестувати проти злочинної системи своєї влади, то розкрили «гнійник», який покрив увесь світ (і фільми, які знімають у різних його частинах, цьому найкраще підтвердження). Ім’я йому — корупція, яка у кожній країні має свої особливості національного полювання за благами цього світу, має своє потворне обличчя.

«Закрита система», знята Ришардом Бугайським на основі реальних подій, розповідає про національні особливості й масштаби корупції у Польщі. Вони мало чим відрізняються від наших. Прокуратура «дерибанить» бізнес, вдаючись при цьому до самих радикальних мір — засновників успішної фірми кидають за ґрати, де невинних людей піддають тортурам. Однак, на щастя, у Польщі (як і у нас) є чесні люди, які цю порочну владну систему викривають. Люди ці, як і у нашого західного сусіда, так і у нас, належать не до правоохоронних органів, а до журналістського цеху.

То ж коли скалічені бізнесмени, які віддали державним злочинцям усі акції підприємства в обмін за свободу, нарешті виходять із в’язниці, їм пропонують зайняти керівні посади у фірмі сусідньої Данії. Власне, знищене прокурором високого рівня підприємство було збудовано разом із данськими бізнесменами. Можна було б втішитися тим, що у світі є країни, де права громадян, у тому числі на власний бізнес, більш захищені, ніж у нас, чи у Польщі, де життя незрівнянно спокійніше і комфортніше. Однак радіти цьому заважає попередження великого Шекспіра про те, що і в данському королівстві щось прогнило... Нещодавно показаний на фестивалі Сучасне кіно Данії фільм «Стрілок» (див. «Сезон полювання», «День» №51) свідчить про те, що і там можна купити не те що прокурів, а й увесь уряд...

Наскільки закрита система злочинної влади прогнила у сусідній Польщі (як і у нас), розповідає фільм Войчеха Смажовського «Дорожній патруль», який потрапив у конкурсну програму минулорічного ММКФ. Та й навіть фільм з такою назвою, як «Кохання», виводить на міркування про те, до чого призводить безкарність. Героїня картини Славоміра Фабіцького стає об’єктом сексуальних домагань свого начальника, мера міста. Чим це обертається для неї і її чоловіка, власне, і розповідає фільм із афіші Днів польського кіно.

Окрім основної програми, фестиваль пропонує дві картини у рубриці «Невідомий Роман Поланський» (кінотеатр ім. Чапаєва). Деякі картини Днів польського кіно покажуть ще у Вінниці, Одесі, Тернополі, Донецьку та Харкові.