«Українські письменники-емігранти»

До Міжнародного дня рідної мови колектив Центрального державного архіву зарубіжної україніки підготував експозицію, в якій висвітлить становлення, розвиток та особливості української емігрантської літератури в ХХ ст.

Український літературний процес на еміграції — історико-мистецьке явище, що мало в ХХ ст. свої особливості, зумовлені історичними подіями двох світових воєн. І саме тому у творчості українських письменників-емігрантів можна виділити два періоди. Перший — це діяльність у 1920-1930 рр. у країнах Європи так званої Празької школи. Її представниками були відомі громадсько-політичні і культурні діячі — Євген Маланюк, Олена  Теліга, Олег Ольжич, Антін Павлюк. Головним підґрунтям для створення Празької школи та подальшого формування ідейних течій в емігрантській літературі, стала публіцистична і літературна діяльність колишніх військових армії Української Народної Республіки та Української Галицької Армії, інтернованих у таборах Чехословаччини та Польщі в першій половині 1920-х. Доречно пригадати літературно-мистецьке товариство «Веселка», створене в польському таборі для інтернованих у м. Каліш, до складу якого входили Є. Маланюк, А. Павлюк, І. Блакитний.

Міжвоєнному періоду характерна публікація українськими громадсько-політичними діячами історичних нарисів, спогадів про недавні події національно-визвольних змагань 1917 — 1921 рр. та ін. В емігрантській літературі 1920-1930-х постійно простежується тема надії на швидке повернення на батьківщину і її відродження. Це можна побачити в творах з архівних та бібліотечних фондів ЦДАЗУ: поетеси, літературного критика О. Теліги, поета О. Ольжича, письменника, журналіста Д. Геродота та поета, прозаїка, драматурга, публіциста В. Ґренджі-Донського.

До другого періоду можна віднести тих українських письменників, які вплинули на літературний процес після завершення Другої світової війни. Це були талановиті українці, які жили в таборах для переміщених осіб у Німеччині. У другій половині 1940-х років саме в Німеччині був заснований і діяв Мистецький український рух (МУР). Серед представників якого були відомі поети та прозаїки: Є. Маланюк, П. Голубенко та ін., які в подальшому емігрували до США.

На початку 1950-х ті, хто виїхали до США та Канади, гуртувалися навколо організації українських письменників «Слово». Розвиток української емігрантської літератури в другій половині ХХ століття представлено на виставці через твори поета, критика, письменника, представника товариства «Слово» П. Голубенка, а також поетеси Н. Замулко-Дюбуше, яка мешкає у Франції.

У творчості письменників-емігрантів другої половини ХХ століття спостерігається тенденція до висвітлення життя українців за кордоном. Адже на чужині народилося вже не одне покоління українців. Поряд з тим, спогади про героїчне минуле українського народу, як і раніше, залишаються актуальними. 

Виставка триватиме до 20 березня.