Українському слову дуже пасують... гроші

На цьогорічну «Коронацію слова-2003» надійшло 923 романи і 604 кіносценарії з різних регіонів України, а також — від українців закордону. З них лишень 20 романів та 14 кіносценаріїв стали лауреатами. Першу премію у жанрі роману одержав тернополянин Олександр Вільчинський, до речі, автор «Дня», за твір «Останній герой»; другу премію — харків’янка Ярослава Івченко, «Синдром набутого імунітету»; третю — киянин Андрій Кокотюха, «Повзе змія». Першою премією у жанрі кіносценарію нагородили Ярославу Горбач iз міста Ржищів Київської області за «Думу про трьох братів», другою премією — Володимира Ткаченка зі Смілої, що на Черкащині, «Кіт з капустою», третю поділили — Сергій Мирний з Будапешта (Угорщина), «Пролом» і Надія Кошман iз Києва, «Світлячки».

Решта дипломантів отримали подарунки і заохочувальні грошові премії. Цікаво, що серед них багато таких, хто вже ставав лауреатом «Коронації слова» минулих років і навіть неодноразово, наприклад, Марія Матіос, Марина Гримич, Анна Хома, Володимир Лис... Володимир Лис iз Луцька говорить, що вже втретє надсилає свої роботи на конкурс. «Минулі роки теж був лауреатом. Сказати, що нічого не чекав, було б нещиро. Чекав. І про всяк випадок надіслав два романи, і обидва відзначили. У літературі мене завжди цікавили надзвичайні характери, екстремальні карколомні сюжети, сильні психологічні інтриги. І коли запитують письменники з таким трагічним настроєм: а для чого писати? — то я завжди відповідаю, що пишу, бо це цікаво, насамперед, мені». Професійна і суспільна діяльність авторів найрізноманітніша — лікарі і вчителі, охоронці в банку і журналісти, океанологи, режисери і їхнi помічники... Вони пишуть романи і кіносценарії, малюють картини і ліплять скульптури. І особливості їхнього фаху, рід занять відображені у їхніх чи то пригодницьких, чи то історичних, чи то фантастичних творах. Бо вони цим живуть, як i живуть життям звичайних українців, нас з вами. Автори навіть стверджують, що часто з ними трапляються ті пригоди, що з їхніми героями. Володар першої премії у жанрі роману Олександр Вільчинський розповів: «Мені повідомили, що я увійшов у двадцятку, коли їхав за кермом і був саме на тому ж перехресті, де мій герой роману, і тоді йому теж повідомляли несподівану новину. Я починаю вірити в символи і знаки долі».

Далі організатори будуть влаштовувати тендери на видання книжок поміж українськими видавництвами. Але це тендером у повному розумінні назвати не можна, бо твори конкурсу друкують переважно одні й ті ж — «Піраміда», «Аверс», «Кальврія», «Ліга-Прес» (Львів), «Махаон», «Основи», видавництво ім. Олени Теліги (Київ), «Підручники і посібники» (Тернопіль). Бо не всі візьмуться за друк україномовної книжки, яку потім треба продавати — з одного боку, а з іншого — не кожен може забезпечити високу поліграфічну якість.

Уже після виходу книжок iз друку, як і торік, восени буде влаштована їхня презентація.

На церемонії нагородження володарям перших трьох премій у кожній номінації було вручено двотомник «Україна Incognita» та «Дві Русі» із серії «Бібліотека газети «День».

Наш двотомник організатори «Коронації слова» нагородили у позаконкурсній програмі за проведену історичну, культурну і сподвижницьку роботу, популяризацію української історії. Почесний диплом «Громадського визнання» головному редакторові газети «День» Ларисі Івшиній вручав голова правління компанії «Крафт Фудз Україна» Юрій Логуш: «Ми відчуваємо, що всю ту роботу, що робимо в літературі, газета «День» з головним редактором проводить в історії. Я здавна читаю рубрики «Україна Incognita» та «Історія і «Я» і стежу, аби не пропустити п’ятничний і суботній номери. А цей двотомник став для мене, історика за освітою, просто знахідкою». Лариса Івшина у своїй промові зазначила: «Громадське визнання надзвичайно важливе — це відзначення старання колективу «Дня» і наших дорогоцінних авторів. Якось Микола Жулинський, також один з наших авторів, зізнався, що він, академік, вирізував історичні матеріали і складав їх. Згодом я чула такі зізнання ще від багатьох авторитетів. І це також було поштовхом до того, аби укомплектувати наші найцікавіші публікації у книжки, щоб полегшити працю багатьом людям. Рада, що книги знайшли свого читача. Зараз такий рік — 350-річчя Переяславської ради, Самміт НАТО в Стамбулі, досі не подолана криза нашої ідентичності. І коли питають — де сюжети, про що писати?.. Мені здається, що навіть у цих двох книгах вміщені такі шекспірівські сюжети, а, може, гоголівські чи шевченківські. Там багато того, що повинно хвилювати нас сьогодні. Історики кажуть, що була суперечка між Максимом Кривоносом і Іваном Богуном, де Кривоніс казав, що потрібен союз iз православними братами, а Богун говорив, що з Туреччиною, бо там «народ, здавна до війська прихильний». Цей цивілізаційний вибір знов і знов постає ще перед певною частиною українців. Хотіла би, щоб «Україна Incognita» та «Дві Русі» були аргументом на терезах безперечного доказу: куди нам, з ким і до чого. Хочу подякувати панові Юрію Логушу та колегам з «1+1» за те, що допомагають вибудовувати цивілізаційну систему координат, де в Україні буде все дедалі більше українського».

Свято було схоже на гарне світське зібрання, з добре виставленим світлом, професійним звуком, динамічною концертною програмою за участю прекрасної Ані Лорак, чий оксамитовий голос став голосом шоколаду «Корона», Катерини Бужинської, зовсім юного талановитого Павла Склярова, братів Яремчуків, Наталії Шелепницької, Віктора Павлика... І якщо й знайдеться, за що критикувати організаторів, то це мають право робити ті, хто докладає стільки ж зусиль до презентації української культури на високому рівні, як Юрій Логуш, і прагне, аби цей рівень дедалі ставав усе органічнішим і звичним.

Ми просили прокоментувати цьогорічний конкурс, а також громадське визнання книг «Україна Incognita» та «Дві Русі» організаторів, членів журі, гостей.

Юрій ЛОГУШ, голова правління ЗАТ «Крафт Фудз Україна», один із засновників «Коронації слова»:

— Географія конкурсу розширюється: рукописи надходили з усіх теренів України, а також від українців з багатьох країн — США, Канади, Росії, серед лауреатів є учасники з Польщі та Угорщини. З кожним роком кількість зростає і якість покращується. За чотири роки назбиралося вже чотири тисячі рукописів. Цікаво, що маститі письменники і драматурги почали брати участь, бо спершу трималися осторонь. Відбувається змагання поколінь — хто кого?

Але існують й проблеми — небагато видавництв, які можуть видавати книги на високому поліграфічному рівні. А найприкріше те, що українську книжку не вважають за повноцінний товар і часто відмовляються продавати. А відтак виходить, що читач позбавлений демократичного вибору.

Ми сподіваємося, що незабаром можна буде створити фільм за одним із конкурсним сценарієм.

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік, директор Інституту літератури НАН України:

— Я був присутнім на всіх церемоніях нагородження «Коронації слова», а також — і членом журі першого конкурсу. Але ніколи не думав, що він так професійно зростатиме. У нас надзвичайно багато талановитих людей, особливо молодих. Нині саме молодь добре володіє літературною майстерністю: сюжетом, композицією, перенесенням і зміщенням часу... Відчувається, що учасники (свого часу я перечитав багато конкурсних рукописів) знають світову літературу, особливо сучасну. Щоправда, часто у творах помітна більше робота над самим творення тексту, аніж над розгортанням головної проникливої цікавої думки. Переважають кримінальні романи, фантастика, пригодницька література, але це теж дає можливість нашому сучасникові брати цю книжечку в кишеню, сісти в метро і таким чином ми прилучатися до свого.

Переконаний, щороку з’являтимуться твори глибшого філософського рівня, у яких йтиметься про осмислення сучасних проблем. Дуже важливо, що «Коронація» проводить таке урочисте підведення підсумків. Це привертає увагу до української художнього слова. Вірю, що з часом конкурс стане дуже серйозною основою для великої української літератури.

Приємно, що двотомник із серії «Бібліотека газети «День» одержав громадське визнання. Правду кажучи, він давно на це заслуговував. «Україна Incognita» та «Дві Русі» у мене вдома стоять серед енциклопедичних видань та словникової літератури — це те, що часто потрібно для роботи. Я вважаю, що повноцінне формування особистості, її історичної пам’яті, системи національних цінностей неможливе без цих двох книг. Також двотомник працює на консолідацію української нації, відкриваючи для багатьох регіонів, особливо, Сходу і Півдня України, правдиво відтворені сторінки історії України. Ми всі, нині сущі в Україні об’єднані драматичною складною, але нашою національною історією.

Особливо важлива друга книга «Дві Русі», яка показує, в чому відмінність все-таки України та Росії, як ця історія двох народів переплетена і наскільки вона непізнана, особливо, я сказав би, для Росії. Для нас уже багато що відкрилося, але росіяни ще живуть стереотипами і тими традиційними уявленнями, які формували у їхній свідомості міф про тисячолітню Росію, без урахування ролі та значення України як окремого етносу зі своєю історією, культурою...

Богдан ЖОЛДАК, письменник, кінодраматург, член журі у номінації кіносценаріїв:

— Я знаю всіх тих кінематографістів старшого покоління, до якого й сам належу. Але молодь вісімнадцятилітня—двадцятилітня отримала головні призи! Це значить, що вони знають більше за нас, й диктують стиль. І це прекрасно! А старші або мають дотягнутися до їхнього рівня, або полишити те заняття. На конкурс надійшли дуже естетичні сценарії. Це комплімент для сценаристів, які думають не про кон’юнктуру — як ставити, а пишуть зі своєї фантазії.

За «Думою про трьох братів» можна зняти фільм за 70 тисяч доларів. Але справа не в грошах, а в тому, що прокат зараз не належить Україні. Але сценарій буде реалізований, бо він надзвичайно привабливий, і я думаю, що ми побачимо і п’єсу, і телефільм — його дуже легко зняти на відео.

Костянтин РОДИК, головний редактор газети «Книжник review», керівник щорічної акції «Книжка року»:

— В Україні дуже багато літературних конкурсів. В одній Спілці письменників їх три десятки, але вартість цих премій дуже низька. Що таке Шевченківська премія? Це престиж і серйозна сума. Нині дуже складно бути премії іміджевим інструментом, як, наприклад, у Росії, премія Андрія Бєлого — пляшка горілки і квашене яблуко. Це може бути на розвинутому книжковому ринку. Тому на слуху ті проекти, за якими стоять гроші. Володар першого місця в «Коронації слова» отримує 18 тисяч! Крім цього, по тисячі гривень отримує перший десяток. Тому такі імпрези можуть існувати завдяки меценатам — іншого механізму їхньої популяризації немає. У промоції українських конкурсів також мають брати участь видавці. Львівська «Піраміда» друкувала книжки з стрічкою-відзнакою «Гран-прі «Книжки року» — і такі видання купують. Людям завжди цікаво те, що нагороджене, відзначене!

Конкретно щодо цьогорічних переможців «Коронації слова», то члени журі мені казали, що твори на рівні, але захоплюючих шедеврів немає. Але відомо, що рукопис, написаний досить професійно, і, головне, якісно виданий, інколи буває подією. Подивимося, що будуть за книжки. Думаю, Олександр Вільчинський може бути цікавим.

Вважаю, що достойно відзначили «День». Дуже вдало дібрана концепція двотомника. Ви знайшли нішу читача, якого сьогодні найбільше. Це — людина, яка би хотіла знати історію, але сама ніколи не візьметься за вивчення Грушевського чи Костомарова. А есе, написані сучасниками, які дивляться на Грушевського з погляду сьогодення, будуть для неї цікавими. Ми проводили соціологічні дослідження у Львові та виявилося, що історична література посідає третє місце в тематичних смаках читачів. Думаю, що «Україна Incognita» та «Дві Русі» добре продаються. Мені здається, що тепер більшої популяризації потребують ваші фотоальбоми.

P.S. Газета «День» бажає конкурсу «Коронації слова» стати українським книжковим «Оскаром».